Що допомагає закладу продовжувати роботу дистанційно, коли учні розкидані по всьому світу – навіть на тимчасово окупованій території?
Анатолій Іванович Погорєлов працює у Слов'янській школі № 13 вже понад 20 років. За цей час, каже директор, здається було все: захоплення міста бойовиками, влучання ракети в актову залу, робота з учнями на окупованих територіях, перехід на дистанційне навчання та евакуація.
Як працює заклад освіти, який став переселенцем, читайте далі.
Ми продовжуємо серію текстів "Переселені".
"На Донеччині не було вчителів української мови"
Стати вчителем – це була давня мрія Анатолія Івановича. Тому обираючи професію в юному віці, свідомо вступив до Слов'янського державного педагогічного університету. Бажав стати саме викладачем з історії.
"У нашому університеті спеціальності вчителя історії не було, проте філологію української мови та література щойно відкрили. В кінці 90-х була велика потреба у фахівцях-вчителях української мови саме на Донеччині, їх не вистачало. В основному викладанням української мови та літератури займалися педагоги інших спеціальностей", – розповідає Анатолій Іванович.
Вчителем української мови та літератури Анатолій Іванович пропрацював 10 років. У 2012 вирішив розвиватися далі, тому здобув другу освіту в тому ж університеті – управління навчальними закладами. Чоловіку дуже подобалась робота з дітьми, багато учнів йшли по його прикладу та вступали на філологію. Невдовзі Анатолій Іванович став директором свого закладу:
"До 2014 року ставлення до вчителя було геть погане. Ніхто не звертав увагу на обладнання школи, на кількість занять. Фінансування відбувалося за залишковим принципом. Тому школа я отримав не в кращому стані".
"Перше влучання ворожої ракети в українську школу"
У 2014 році Слов'янськ став першим містом в Україні, яке захопили російські диверсійні групи під час війни на сході України – це відбулося 12 квітня. В цей період Анатолій Іванович призупинив уроки у школі, діти навчались самостійно дома. Можливо саме це рішення врятували десятки життів, впевнений директор. Адже Слов’янська школа № 13 стала першим українським закладом, по якому навесні 2014-го року вгатила російська артилерія. Приліт відбувся вдень, коли діти мали б сидіти за партами. Та сам Анатолій Іванович у той момент якраз був на робочому місці.
"Я одразу не зрозумів, що трапилось. Думав, що влучили десь поряд, але потім побачив, що поцілили в актову залу. Тоді ніхто не постраждав за щасливою випадковістю. В будівлі були вибиті вікна та пошкоджена покрівля".
5 липня 2014 року українські військовики вибили з міста проросійських терористів.
"Дійсно освіта потрібна в суспільстві людям"
У тому ж 2014 році влада почала більше приділяти уваги школам. Наприклад, розпочалась співпраця з міжнародними гуманітарними організаціями, які допомагали відновлювати заклади. Для Слов’янської школи № 13 це було надзвичайно важливо, адже заклад потребував ремонту після обстрілу. За підтримкою ЮНІСЕФ та інших організацій діти мали змогу повернутися до відремонтованої школи вже у вересні 2014 року.
А у 2016 році Слов’янська школа № 13 потрапила під програму створення опорних шкіл на Донеччині (опорна школа – це "головна" школа громади).
"Міністерство освіти та місцева влада, зокрема очільник області Павло Жебрівський та Павло Кириленко багато приділили уваги галузі освіти: відремонтували наш заклад, наповнили його сучасними засобами. Стало зрозуміло, що дійсно освіта потрібна в суспільстві людям та нашій владі".
У межах цієї програми в школі зробили капітальний ремонт та реконструкцію, з'явилися два ліфти для маломобільних людей, закупили апаратуру для кабінетів хімії, фізики, біології, лабораторії обладнали технікою, різноманітними датчиками та системою Ейнштейна, мультимедійні дошки установили в кожному класі. Діти, які йшли в школу після оновлення навіть не знали, як це писати крейдою.
"Наша школа орієнтована на звичайний середній клас. У нас вчаться діти з різних верств населення: і діти міського голови, високопоставлених чиновників, але також багато сиріт, з малозабезпечених сімей. Близько ста неповнолітніх потребують соціальної допомоги. Я вважаю, що школа повинна бути відображенням суспільства. В ній повинні бути представники різних верств населення, діти повинні навчатися поважати одне одного та комунікувати незалежно від статусу".
На базі школи діяли спортивні гуртки. Особливо діти любили військово-патріотичну гру "Джура".
"З 24 лютого 2022-го у нас тільки дистанційна освіта"
Про початок повномасштабного вторгнення Анатолій Іванович дізнався з телефонного дзвінка начальниці управління освітою, вона подзвонила о 5-й ранку і повідомила, що сьогодні діти не повинні йти до школи. Саме з того дня почали навчатися дистанційно.
Агресію росії від 24 лютого 2022-го у Слов'янську одразу не відчули, бо до фронту залишалось понад 100 кілометрів. Мешканці почали виїжджати, коли ворог наблизився до Ізюма. Очільники Донеччини попросили всіх жителів евакуюватись. Однак це рішення кожен приймав для себе сам.
"Переважно всі почали евакуюватися в травні-червні 2022 року, коли російська армія захопила Лиман. В цей час вже більшість населення виїхала. Я теж переїхав до Дніпра, але невелика кількість дітей та вчителів залишалася в місті".
Зі Слов’янську також евакуювали інтерактивні дошки, документи та дороге обладнання. Де саме зберігають нині шкільний вантаж, Анатолій Іванович говорити не хоче задля безпеки.
Нині в Слов’янській опорній школі навчається 1010 дітей, є філія з ще 73 дітьми. Учні школи знаходяться в різних куточках країни та світу: третина – у Слов'янську, третина – за кордоном і також третина – на Дніпропетровщині та в інших областях. Є й такі, хто залишається на окупованих територіях.
Навчальний процес з 2022 року до сьогоднішнього часу проводиться виключно дистанційно.
"Досвід дистанційної роботи в нас є ще з 2016 року. Адже ми працювали з дітьми на окупованих територіях як онлайн школа. Була створена платформа escuden.ua та класи по 30-40 дітей. До нас звертались батьки дітей, які хотіли здобути українську освіту, але не мали змоги перебувати на українській території. Тому від початку повномасштабного вторгнення у нас були всі необхідні інструменти для забезпечення дітей якісною освітою".
"Google meets" – це інструмент, який школа застосовує для занять у синхронному режимі. А для занять в асинхронному режимі використовує платформу "Moodle", вона містить велику кількість різноманітних навчальних елементів (так званих "модулів"), які забезпечують діалог та співпрацю між викладачем та учнями.
Школа провела диджиталізацію ще до війни, адже за законом України документи термін зберігання, яких менш як 10 років, можуть вестись виключно в електронному вигляді. Решта – в електронному та дублюватися в паперовому.
"Головне в питанні електронних документів – це вчасно прийняті рішення. Наведу приклад: в мене є добра знайома, вчителька з Маріуполя. В її школу потрапив снаряд, архів знищено. Вона зараз не може оформити пенсію, адже не вистачає стажу. Та насправді стажу в неї понад 40 років. Проблема в тому, що втрачена частина її документів. А в нашій школі всі трудові книжки були заздалегідь оцифровані й завантажені на сервер пенсійного фонду. Вчителька з нашої школи зараз знаходиться у Франції та вона без проблем пішла на пенсію тільки тому, що ми провели вчасну диджиталізацію".
Саме в Слов’янській школі №13 вперше у місті стали використовувати електронний журнал замість паперового, що має назву "Нові знання". Навіть свідоцтва про отримання загальної середньої освіти оформлюються дистанційно. Нові технології – це те, що дозволяє школі повноцінно працювати зараз.
"Якщо ситуація на фронті покращиться, то може бути частково офлайн навчання"
Після звільнення Лимана на Донеччині Анатолій Іванович вирішив повернутися до рідного Слов'янська в осени 2022 року.
"Я прийняв таке рішення, тому що я високо мобільна людина, в мене є автомобіль. В разі евакуації та сильних обстрілів я можу виїхати у Дніпро знов. До того ж в мене там мешкає сестра, її чоловік та племінники".
Головна мрія та ціль чоловіка на найближче майбутнє – відновити у школі часткове офлайн навчання. А саме зробити консультаційний пункт у бомбосховищі у Слов'янську, щоб діти, які перебувають у місті мали можливість поспілкуватися з викладачами віч-на-віч.
"Зараз у Слов'янську перебуває 263 школярі. Проблеми з інтернетом іноді виникають у дітей з соціально незахищених родин. Причина – або гаджет старенький, або не вчасно оплачений інтернет. Ми намагаємось допомогти та моніторимо, кому з дітей необхідна техніка. Міжнародні організації періодично виділять кошти на придбання гаджетів. Ми вже видали близько 40 комп'ютерів тим, хто цього найбільш потребував".
