Артем стояв на холоді й тримав у руках коробку з касетним диктофоном Olympus. "Це дитяча мрія, яка здійснилася у 36 років!"
Для багатьох людей, принаймні в моєму оточенні, звичне явище – мінятися одягом із друзями, брати почитати книжки чи віддавати санки тим, у кого підросли діти. Якщо впізнали свою сім'ю – вітаю, ви займалися реюзом ще до того, як це стало мейнстрімом.
Я ж до того всього вирішила знайти нових власників усім непотрібним мені речам. Так, УСІМ.
Спойлер: мені ще далеко до завершення, але якщо скласти речі, які я вже віддала, вийде велика шафа.
Я вірю, що у більшості старих речей є людина, якій вони необхідні. Тому розповім про свій досвід написання постів, сидіння в спеціальних групах і чатиках, продажу і комунікації з волонтерами.
Дрібниці
Почну з неочевидного. Коли хочуть прилаштувати непотрібні речі, перш за все згадують одяг чи книжки. Але в якийсь момент виявляєш, що квартира повна того, що "коли-небудь знадобиться" і так ніколи й не знадобилося. У мене це були брендові блокноти, стікери й бейджики – обов'язкові атрибути будь-якого заходу, на який запрошують журналістів.
Класні стікери я віддала друзям, які люблять обклеювати свої ноутбуки, стос блокнотів – художнику. Навіть купа стрічок від бейджиків знайшла нову власницю за допомогою чату реюзівців.
У чатах і групах реюзу можна прилаштувати буквально що завгодно. Ось фейсбук-група по Дніпру, в якій віддають речі безкоштовно – від скляних банок до ванн і техніки. У всеукраїнському телеграм-чаті "нельзя выкинуть" речі можна і віддавати, і продавати.
У кожній групі є свої правила публікації постів. Уважно читайте їх – адмінам і так постійно доводиться пояснювати правила тим, хто, не розібравшись, починає щось викладати.
У роботі з групами і чатами найбільший виклик – це перетнутися з людиною, якій плануєте щось віддати, знайти зручний для обох час і місце зустрічі. У мене річ може лежати кілька тижнів (поштою надсилаю тільки коли не виходить по-іншому). В таких випадках краще записувати, що, кому і коли плануєте передати.
Ще зручно, коли ви знаєте кав'ярню або інше місце в центрі міста, де можете залишити річ, а людина її забере, коли зможе. Це дуже економить час.
Ще один лайфхак – фотографуйте! Тільки-но побачили в себе непотрібну річ, одразу робіть світлину і зберігайте в окрему папку. Потім, коли придумаєте, куди її подіти, зможете швидко зробити пост або скинути фото волонтерам.
Мої банки поїхали в Обухівку на консервацію, маленькі баночки – подрузі на виготовлення свічок, а туби від Pringles – жінці, яка використовує їх як форми для виготовлення мила.
Не залишайте поза увагою дрібні речі. Вони теж комусь потрібні. Так, старі заколки та олівці простіше згребсти й викинути, але ж ми за те, щоб зменшувати кількість сміття у світі, правда ж?
Благодійність
Ось тут можна розвернутися і з одягом, і зі взуттям, і з книжками. Але не тільки! Благодійні організації, дитбудинки й волонтери часто приймають багато інших речей: техніку, ліки, прикраси, іграшки, інструменти, канцелярське приладдя, ковдри й постільну білизну.
Що треба пам'ятати:
Обов'язково зв'яжіться з благодійниками і дізнайтеся, що саме потрібно. Або знайдіть цю інформацію на сайті чи в соцмережах.
Віддавайте лише те, чим користувалися б самі. Або чим би дали погратися своїй дитині. Директорка харківського благодійного фонду розповіла, що 40 (!) відсотків уживаних речей, які віддають люди, – це непотріб, який доводиться викидати: одноногі ляльки, одяг без ґудзиків або відверте ганчір'я. А дніпровська волонтерка Тетяна Гаврилова каже, що іноді в пакетах трапляються засалені м'які іграшки, залишки їжі або й такі речі, про які не хочеться навіть розповідати.
Ось універсальні правила для одягу, який ви хочете комусь віддати:
‣ пришийте всі ґудзики, кишені й інші деталі;
‣ виперіть і, якщо можете, попрасуйте речі.
Варіанти, куди віддати речі на благодійність:
‣ Червоний Хрест
‣ БФ "Помогаем" (у них є контейнери для одягу на заправках ОККО) та інші благодійні фонди
‣ Дитячі будинки
‣ Волонтери, які возять речі на передову та в зону АТО/ООС.
‣ Шпиталі
Ось контакти деяких волонтерів, які приймають речі для людей в зоні АТО/ООС.
Павло Закіпний (+380 987 76 55 79 – телеграм або телефонувати у другій половині дня)
Що потрібно: ліки, книжки, подушки й ковдри, посуд, ігри та іграшки. Одяг для будь-якого віку. Килими – для облаштування позицій на передовій.
Тетяна Гаврилова (фейсбук). Збережіть собі цей контакт: Тетяна двічі на рік оголошує збір у себе на сторінці. Наступний планує приблизно на квітень.
Що потрібно: постільна білизна, штори, взуття і одяг на будь-який вік. Посуд, який не б'ється (бо відправка поштою). Дітям – канцелярське приладдя, розмальовки, книжки (сучасні, бо старі є в бібліотеках), іграшки, рюкзаки, дитячі візочки й ліжечка.
Тетяні Паршиній можна передати речі для бійців у військовому шпиталі на Старокозацькій. Зустрітися можна у бібліотеці поруч (+380954015379 – телеграм або телефонувати в робочий час).
Що потрібно: теплий чоловічий одяг і взуття, футболки, ліки (особливо знеболювальне), медичне приладдя (наприклад, бандажі).
А куди подіти одяг, який уже ніхто не буде носити, і білизну, на якій ніхто не буде спати?
Речі з дірками чи плямами, які неможливо вивести, теж можна не викидати, а віддати на корисну справу.
‣ Притулки для тварин
Ганчір'я, з якого навряд чи щось пошиєш, завжди потрібне в притулках для тварин – там з нього роблять підстилки або утеплюють вольєри.
Що нести: ковдри, пледи, верхній одяг, джинси й сорочки, постільну білизну, штори (але не тюль). Перш ніж везти щось у притулок, завжди уточнюйте, що саме там потрібно.
‣ Маскувальні сітки для бійців АТО/ООС
Групи волонтерів, що плетуть сітки: Павучки Дніпра, Кікімори Дніпро.
Що потрібно: речі з несинтетичних тканин природних кольорів.
Книжки
Крім того, що віддати у благодійні організації, можна запропонувати книжки бібліотекам.
Або принести в кав'ярню Oz Kava на Мономаха: там влаштували буккросінг та бібліотечку, а деякі книжки, можливо, будуть віддавати в соціальні центри. Також такі обмінники є у багатьох лікарнях та комунальних закладах.
Віддати чи продати можна через телеграм-канал "Книжкова полиця" або цей чат.
Ще пара контактів
Поламану електроніку й дроти можуть приймати в майстернях із ремонту гаджетів. Ще є людина, якій можна надіслати їх поштою – Юрій (телеграм @devistorm).
Інструменти й обладнання (наприклад, свердлильний верстат) потрібні проєкту Precious Plastic Dnipro. Вони облаштовують майстерню з переробки пластику, і їм можна віддати навіть поламані інструменти. Написати можна в телеграм-чаті або у фейсбук проєкту.
Але зараз я роблю так: "найцікавіші" речі, які точно не підуть на благодійність, я віддаю друзям через соцмережі. За допомогою постів у фейсбуці знайшла власників для двох старих фотоапаратів і для касетного диктофона.
Той самий диктофон
Років десять він лежав без діла: майже новий, розміром із долоню. Артем побачив мій пост і написав, що завжди мріяв саме про такий касетний Olympus.
Забрав його, поїхав додому і за кілька годин скинув відео, на якому програвав стару касету. Із неї лунав сміх моєї сестри. Я пам'ятала, що ще в школі, ми з нею дуркували і записували це на диктофон. Потім сміх обірвався і почувся наступний запис – я читала "Народився Бог на санях…". Цього я вже не пам' ятала. Як і того, що потім співала на диктофон "Бейбі, бейбі, бейбі, ууу…" Джастіна Бібера.
Це було смішно і зворушливо водночас.
Артем скинув мені ще одне відео – його діти записали на касету "Щедрик". Так почалося друге життя старого диктофона.
Не бійтеся складнощів і втрати часу на пошуки нових господарів. Це чудове відчуття: бачити, як люди радіють тим речам, які мені б ніколи більше не знадобилися.
