Наставник – другий батько, тренування – школа життя.
Понад 30 років "Штурм" всебічно розвиває дітей та підлітків у спорті, танцях та творчості. Тут починали свій шлях ті, хто сьогодні стали відомими юристами, викладачами, військовими, програмістами, креативними директорами та артистами. Ми зібрали історії та спогади успішних дніпрян, які провели у Центрі "Штурм" свої дитячі та юнацькі роки – і саме тут отримали перші перемоги, справжню дружбу й життєві уроки, що залишилися з ними назавжди.
"Саме у Центрі "Штурм" я дізнався істину, яка стала моїм життєвим орієнтиром"
Андрій Палкін – Голова Ради арбітражних керуючих Дніпропетровської області, а в минулому вихованець школи "Спас-Штурм".
В "Штурм" Андрій прийшов у 12 років, орієнтовно у 1996 –1997 роках, і починав із секції боксу. Згодом хлопець відкрив для себе козацький бойовий рукопаш "Спас". Його першим і єдиним наставником став Геннадій Михайлович Поляков.
"Пам’ятаю перші змагання у Дніпрі, куди приїхали хлопці із Запоріжжя у шароварах та з оселедцями. Це справило на мене неймовірне враження. Тренер запропонував кільком боксерам, у тому числі й мені, вийти на ці змагання. Правила були складніші, але коли він запитав: "Ти що, боягуз?" – відповідь могла бути лише одна", – пригадує Андрій.
Юність у Центрі "Штурм" була наповнена щотижневими турнірами, літніми зборами й перемогами на чемпіонатах України.
"Щоб "увійти" у вагову категорію, доводилося добу нічого не їсти й не пити, а інколи ще й годинами стрибати у кількох кофтах на скакалці. Це загартовувало", – розповідає Андрій.
Найголовніше, що чоловік виніс із дитинства – дисципліна та вміння не боятися.
"Мій тренер часто повторював: "У нього дві руки, дві ноги і одна голова – такі ж, як у тебе". Ця проста істина стала життєвим орієнтиром. Вона навчила мене йти вперед, пробувати нове, бачити у викликах не загрозу, а шанс".
Та навіть сьогодні, попри щільний графік, Андрій не втратив зв’язок із наставником: "З Геннадієм Михайловичем я підтримую тісний контакт і сьогодні. Він давно став для мене не лише тренером, а й другом, до якого завжди можна звернутися за порадою".
"Тут мене навчили ніколи не здаватися"
Наталія Підгорна – засновниця репетиторського центру в Дніпрі, викладачка англійської та німецької мов. Вона організовує для своїх учнів навчальні тури до Великої Британії, а улюбленим хобі залишаються танці, якими вона займається з дитинства.
Дорога Наталії до сьогоднішніх досягнень почалася у Центрі "Штурм", куди вона прийшла у три роки й займалася аж до 24 років. За цей час встигла спробувати себе у багатьох напрямках: від гімнастики й балету до сучасної хореографії, акробатики, спортивної аеробіки та фітнесу.
Найяскравіші спогади для неї – це змагання, перші місця та театральні постановки:
"Особливо запам’яталися виступи й мюзикли, які ми готували в Центрі "Штурм". Це було неймовірне відчуття командної єдності".
Головні уроки вона зберігає й сьогодні – робота в команді, цілеспрямованість та звичка ніколи не здаватися залишаються її принципами.
"Коли один за всіх і всі за одного – це правило я винесла зі спорту у своє життя й роботу", – підсумовує Наталія.
"З тренером ми пішли пліч-о-пліч захищати країну"
Владислав Прокопенко – вихованець школи "Спас-Штурм", який із 2015 року сам став її інструктором, а після початку повномасштабного вторгнення разом із тренерами школи пішов на фронт захищати Україну.
Його шлях у Центрі "Штурм" розпочався у 2003 році, коли йому було лише шість. З того часу спорт став невід’ємною частиною життя: тренування шість днів на тиждень, змагання та показові виступи, командні виїзди й перемоги.
"Найяскравіші спогади – це виступи та змагання, куди ми їздили командою. Але навіть щоденні тренування були особливими", – згадує Владислав.
Найбільший вплив на нього мав також наставник – Геннадій Михайлович Поляков.
"Він для мене й досі приклад. Я завжди можу звернутися до нього по пораду. А ще ми разом пішли пліч-о-пліч захищати нашу країну", – говорить Владислав.
"Штурм" навчив чоловіка товариськості й сформував лідерські якості, які сьогодні допомагають на службі.
"У Центрі "Штурм" я зрозуміла, що головна цінність – це люди"
Тетяна Кіріченко – програмістка в ІТ-сфері з понад шестирічним досвідом, але широкому колу дніпрян вона відома передусім як яскрава зірка міської сцени. Вона не просто виступає у жанрі стендап-комедії, а також організовує найпопулярніші стендап-події у Дніпрі.
Тетяна займалася в Центрі приблизно з 2002 до 2012 року. Найяскравіші спогади пов’язані з виступами на значущих подіях:
"День народження клубу, "Вік грації та краси", літні табори – ці миті й досі гріють серце".
Особливе місце у її житті посідають наставники. "Євгенія Олександрівна Тимошевська й Геннадій Михайлович Поляков завжди вміли щиро розсмішити нас і так само щиро сварили. Якби я могла пояснити, чим саме вони нас вражали, це б дуже допомогло обирати для свого оточення тільки таких людей, як вони. Але це щось більше всіх слів, що я знаю", – згадує Тетяна.
"Штурм" навчив її дружбі та підтримці: "Було соромно не плескати в долоні, коли виступають на сцені друзі. Кому цього вдома не встигли пояснити батьки, той одразу розумів це в Центрі "Штурм". Це було моє перше розуміння корпоративної культури в хорошому сенсі".
Сьогодні Тетяна впевнена, що головна цінність, яку вона винесла з тих років, – це люди. І саме завдяки цьому її роботодавці завжди відзначають сильні "софт скіли".
"Ми всі чимось схожі на нашу тренерку"
Валерія Шебанова – креативна директорка на швацькому виробництві "MAM I GUS", яка створює форму для тренувань та костюми для виступів вихованців Центру "Штурм", а також співпрацює з українськими дизайнерами та закладами по всій країні.
У "Штурм" Валерія прийшла у п’ять років і займалася до п’ятнадцяти. Улюбленою секцією була студія сучасної хореографії "Dancer".
"Літні штурмівські табори – це завжди було так весело і захоплююче: щоденні нові конкурси, поїздки до басейну, підготовка до виступів, купа знайомств. А виступи… Я б віддала все на світі, щоб ще раз відчути себе артисткою на сцені, почути оплески, від яких серце калатає ніби ось-ось вистрибне з грудей", – пригадує вона.
Особливу роль у житті Валерії відіграла тренерка Ксенія Володимирівна Молодан: "Як діти схожі на своїх батьків, так і ми всі чимось схожі на свою тренерку".
"Штурм" навчив жінку працювати в команді, знаходити спільну мову навіть зі старшими, бути дисциплінованою, відповідальною й креативною. "Без цих якостей я не уявляю свого життя", – додає вона.
Сьогодні Валерія з теплотою підтримує зв’язок і з наставницею, і з колишніми колегами по сцені.
"З дівчатами із "Dancer" ми можемо зустрітися на каву або навіть співпрацювати вже як спеціалісти у своїх сферах".
"Усі були об’єднані однією ідеєю"
Віталій Стаценко – військовий, для якого "Штурм" став місцем, де формувався характер і любов до української ідентичності.
У 2002 році він прийшов у секцію рукопашного бою. Секція проіснувала недовго, і після канікул у залі залишилися лише Віталій, його брат і тренер.
"Тренер запропонував нам приєднатися до хлопців, які займалися "Спасом". Пояснив, що це той самий рукопаш, але з ухилом на українську національну ідентичність", – пригадує Віталій. Так у 2003 році він почав займатися "Спасом" і залишався у секції аж до 2011 року.
"Усі спогади, пов’язані із Центром "Штурм", насичені добром, теплом та конструктивом. Це завжди було про рух уперед і вгору, про класних людей. На секції приходили діти з різних сімей, з різними поглядами й достатком, але всі були об’єднані однією ідеєю", – каже він.
Особливо яскраво у пам’яті залишилися важливі змагання та показові виступи.
"Пригадую фестиваль "Спасу" у Рівному десь у 2005 році. Ми поїхали невеликою командою, і прямо під час змагань перекроїли свій показовий виступ під потрібну кількість людей. Зробили нову зв’язку, відіграли максимально артистично й технічно. Глядачі оцінили це яскравими оплесками", – розповідає Віталій.
Ще одним улюбленим спогадом для нього залишаються дні народження Центру з традиційним кулешем, різними локаціями та веселими забавами.
"Ми пишаємося кожним нашим вихованцем"
Заступник директора Комунального закладу освіти “Центр "Штурм" Дніпровської міської ради Євгенія Тимошевська наголошує: випускники закладу сьогодні працюють у різних куточках світу, реалізують себе у професіях, творять нове й змінюють суспільство.
"Ми безмежно пишаємося тим, що колись саме тут, у стінах нашого закладу, починалася їхня дорога у велике життя. Для багатьох "Штурм" став не лише місцем навчання чи тренувань, а справжньою школою дружби, підтримки та перших перемог", – каже вона.
Для керівництва й тренерів найбільша нагорода – це теплі слова вдячності від вихованців, які зберігають у серцях яскраві спогади про роки, проведені у Центрі "Штурм".
Окремою гордістю Центру є те, що серед його вихованців – мер Дніпра Борис Філатов.
"Він займався боксом під керівництвом досвідченого наставника – Кулика Віктора Валерійовича, який і сьогодні працює в нашому Центрі. Разом із колегами-тренерами він продовжує виховувати нові покоління талановитих, сильних і гідних дітей – тих, хто творить майбутнє нашого міста та України".
Наразі в підрозділах центру займається понад 2 000 вихованців. За 30 років роботи вихованці "Штурму" – багаторазові чемпіони державних, європейських та міжнародних змагань, а також переможці відомих хореографічних фестивалів і конкурсів. Стежте за новинами центру у соцмережах Facebook та Instagram.
