“Від шахти до власної пекарні”. Як сім’я з Горлівки заснувала духмяний бізнес у Дніпрі? 

Двічі переселенці вже завоювали серця дніпрян смачною випічкою. 

У бурхливому Дніпрі, серед сотень магазинчиків, кафе та пекарень, є “gorbachoff.studio”. Цей заклад відкрила родина з Донецької області. У ньому можна придбати золоті, хрусткі круасани, солодке печиво, пончики, покриті глазур’ю… Власниця пекарні Анна Горбачова знає головний секрет: готувати потрібно з любов’ю та задоволенням, обов’язково – з найкращих продуктів. Незабаром має відкритися друга точка “gotbachoff.studio”вже  на лівому березі Дніпра. 
Як сім’ї після двох переїздів вдалось заснувати успішний бізнес – читайте в нашому тексті циклу “Переселені”.

“Не знали, що робити та де жити”

54-річна Анна Горбачова, яка раніше була медикинею в шахті, зараз розвиває власну пекарню. 

У 2014 році, коли почалась війна, Анна жила з трьома синами (17-річним Дмитром та 4-річним Данилом, найстарший вже жив у Києві) й чоловіком у Горлівці. Жінка працювала у підземній шахті медикинею. Але окупація змусила сім’ю виїхати та вирішувати, як та де жити далі. Обрали Торецьк у Донецький області, бо це близько до рідного міста. Сім’єю сподівались, що незабаром повернуться додому. 

“У Торецьку я вже не хотіла йти працювати медикинею, бо розуміла, що сім’ї не вистачатиме грошей. У мене було два сини, яких треба було забезпечити гарним майбутнім. Я думала, чим мені зайнятися, і, коли побачила інформацію про проведення навчання для підприємців, то вирішила піти“, – розповідає жінка.  

На навчанні Анні запропонували подумати, що вона робить найкраще. Жінка вміла якісно надавати невідкладну допомогу постраждалим та пекти млинці, які обожнювала вся її родини: золотисті, хрусткі по краях та надзвичайно ніжні в середині, вони відразу завойовували любов усіх, хто їх куштував. Анна зрозуміла, що саме на млинцях зможе побудувати свій перший бізнес. 

“Усе розвивалось успішно. Спочатку ми відкрили заклад з млинцями, потім пекарню – магазин та ресторан. З часом середній син взяв на себе управляння рестораном”, – каже жінка. 

“Винесла ключі від машини й квартири та запропонувала обмінятися”

Підприємництво не давалось легко для жінки, потрібно було постійно розв’язувати різні проблеми: то оборотних грошей не вистачає, то не виходить розрахуватися з постачальником, то не вистачає, щоб бракувало коштів на оренду. Анна вчилася розвивати бізнес на власних помилках. Але найбільшою складністю виявилось нерозуміння оточення. 

“Люди зі мною дружили, спілкувалися, допомагали, але вони не зрозуміли, чому я живу у Торецьку, а не у себе у Горлівці. Була така ситуація: підійшов чоловік і почав розповідати, що окупована територія Донеччини – це круто, треба їхати туди й там  працювати. Я йому винесла ключі від машини й квартири у Горлівці та сказала, що згодна обмінятися на його маленьку квартирку у Торецьку. Та він відмовився. Після цього ніхто не підходив і не казав, що окупанти – це добре”.

“Ночувала в Дніпрі, а працювала в Торецьку”

Після початку повномасштабної війни родина Анни не залишалась у Торецьку. Спочатку виїхали сини, вони зняли на Тополі у Дніпрі однокімнатну квартиру. З квітня Анна також частково почала жити у нашому місті. У Торецьку до листопада 2022-го ще продовжувала працювати її пекарня-магазин. Бо хоч продукти туди не постачали, а люди залишились. Жінка всіма силами намагалась допомогти: ночувала у Дніпрі (бо в Торецьку були сильні обстріли), потім їхала на гуртовий ринок на Байкальській, закуповувала продукти й везла на Донеччину. Іноді Анна робила дві такі ходки за день. Водночас родина почала розвивати бізнес у Дніпрі. 

“Пекарня – то справжня магія. Я дуже люблю займатися нею. У Торецьку мамочки мені говорили, що моя пекарня – це єдине місце, де  вони впевнені, у якості продукції й не боялися купувати смаколики своїм дітям. Саме тому я вирішила відкрити пекарню й у Дніпрі“. 

У травні 2022 року родина орендувала приміщення на проспекті Гагаріна. Воно було в поганому стані, тому розпочали ремонт. Головною складністю для Анни стало те, що вона була потрібна і в Торецьку, і в Дніпрі. Тоді середній син жінки — Дмитро, запропонував свою допомогу. Анна їздила в Торецьк, а у вільний час вчила сина пекти. 

“Син зі своїм товаришем допомагав мені, поки я не знайшла собі пекаря. Нині в нас працюють три співробітниці: дівчинка-переселенка з Маріуполя,  друга дівчинка – з Торецьку, а третя –  місцева“.

Крамницю у Торецьку ворог розбив артилерією у лютому 2023 року. 

“Божевільна підтримка з першого місяця”

На відміну від Торецька, говорить Анна, Дніпро зустрів її сім’ю підтримкою.

“У Дніпрі все по-іншому: божевільна підтримка, може не з першого дня, але з першого місяця точно. Клієнти голосують за мене своїми грошима. Адже зараз велика конкуренція: багато бізнесів відкривається. Але у нас все одно з’явилось багато постійних клієнтів“.

Найбільшим попитом в “gotbachoff.studio” користуються круасани, здоба, унікальне печиво з буряковим соком та “Наполеон”. Головний секрет успішної пекарні – це якісні інгредієнти та професіоналізм людей. 

“Ми готуємо як для себе, робимо на совість“, – каже Анна.

Восени цього року Анна подала грантові заявки та виграла два гранти поспіль: піч, тісторозкатку та кавоварку. Попри те, що бізнес розвивається, стрес є постійним супутником підприємиці. 

“Потрібно постійно розв’язувати проблеми.  У мене давно не було вільного часу, щоб відпочити. Хоча дуже подобається Дніпро, особливо набережна. Коли з’являється вільний час, я беру свою маленьку собаку, виїжджаю туди та просто гуляю“.

Анна на найближче майбутнє планує відкрити другу пекарню на лівому березі Дніпра. Перший буханець сподівається випекти ще в цьому році. 

За новинами пекарні двічі переселенців можна слідкувати тут.