Як стати головою дніпровського ОСББ під час війни та не зійти з глузду. by Олег Городьков

Класична дніпровська історія від Олега, який веде наш телеграм-канал КУСТ. Розповідь про те, як один гордовитий журналіст пішов у маленьку політику. Далі – прям мова. Управлінська криза назрівала в нашому кооперативі ще на початку 2022 року. У січні попередня "голова правління" вирішила переїхати за кордон до свого чоловіка, а охочих на її місце особливо не було. Одна жінка, яка орендувала тут квартиру, взялася за цю роботу. Але восени 2022-го її чоловік-військовий отримав поранення й відправився на лікування у Львівську область. Вона звільнилася й поїхала до нього.У нас звичайна хрущовка: три падіки по п'ять поверхів. Насправді форма управління будинком називається навіть "житлово-будівельний кооператив" (ЖБК), а не ОСББ. Хоча суть плюс-мінус така сама: жителі багатоквартирного будинку беруть справи у свої руки, а не перекладають на міські чи приватні установи. Голова ж займається тим, що взаємодіє з комунальними службами (Водоканал, Теплоенерго та інші), розв'язує побутові проблеми (ремонт у підвалі, на даху тощо) та, по факту, вирішує й конфлікти між сусідами. Жодного досвіду керування ЖБК у мене, як ви розумієте, не було: я займаюсь йогою та журналістикою. Чому погодився? Мені не дуже хотілося цим займатися: зарплата мала, а “головного болю” багато. Але вирішив, що взяти на себе відповідальність за будинок і тим самим розв'язувати побутові проблеми для багатьох людей – теж деякий вклад у нашу Перемогу. Плюс, це челендж. Історія 1. Ви розумієте, хто я? Друзі почали жартувати, що я маю велику владу. А я намагався знизити відчуття власної важливості. Хоча було зрозуміло, що щось в мені змінилося 🙂Буквально на другий день після загальних зборів і обрання мене "головою" у неділю о 9 ранку мене набрали на мобільний. Я не захотів відповідати. Через декілька годин перетелефонував.– Добрий день. Це Олег, ви мені дзвонили?– Ой, не знаю, не пам'ятаю.– Ви взагалі розумієте, кому ви подзвонили?!– Ой, не знаю, мабуть, помилилася…Кладу слухавку та починаю сміятись від того, наскільки нахабно я перепитав у жінки, кому вона дзвонила. Не хотів так нахабно, але чомусь так вийшло. "Ну, всьо, Олеже, приїхали". Історія 2. Гілки Один з перших кейсів, який мені дістався – прибрати купу гілок, які хтось залишив посеред двору. Скоріше за все, це зробили жителі гуртожитку навпроти, але доказів у мене не було, тому вирішив, що легше буде розібратись самостійно. 1-й крок. Заявка на сайті міськради.Завдяки розповіді Віталіни, я вже знав, що можна залишити заявку на сайті міськради. Зробив. Через тиждень зі мною звʼязався представник районної адміністрації та навіть прийшов в гості у наш двір, щоб розібратися в ситуації. Він пояснив: "Екологія-Д" не виконає заявку, бо гілки лежать не біля самого смітника, а за 20 метрів від нього. На мій аргумент "А яка різниця?" відповів, що "Екологія-Д" працює тільки так.2-й крок. Зусилля. Мої спроби поспілкуватись з "Екологією-Д" ні до чого не призвели. По номерах, які я знайшов, мене лише перекидували з одного відділу в інший. Хтось таки пообіцяв, що передасть про "20 метрів від смітника", але в реальності нічого не змінилося. Тому я попросив двірника допомогти мені за шоколадку, разом ми за 10 хвилин перенесли купу гілок на 20 метрів ближче до смітника. 3-й крок. Вирішення. Після цього я ще раз подав заявку на сайті, до якої додав свіже фото, та попросив зрештою вивезти гілки. Буквально на наступний день все зробили. Гаряча лінія міськради.Мораль проста. Якщо хочете, щоб "Екологія-Д" вивозила великогабаритне сміття (крім будівельного), ставте його прямо біля смітника) Історія 3. "Як ти думаєш, у мене виходить?" Трохи "позитивчику" на останок Як голова правління у новому році я найняв на роботу двох чудових двірників. Пару років 30-40. Вони доволі веселі, тому ми знайшли спільну мову та легко спілкуємося. У нас на подвір’ї є будка (яку вони називають "шурша"), яка зачиняється на навісний замок. Попередній двірник не накривав цей замок від дощу, тому він досить заіржавів. Кажу новому двірнику: – Слухай, там замок іржавий, не критично? Виходить відкривати? – Слухай, Олеже, в мене вісім з половиною років відсидки, як думаєш, виходить? (разом сміємося) А взагалі, найцікавіше у моїй роботі – не ці ваші "управлінські кейси", а взаємодія з бабусями. Навіть в нашому невеликому домі їх ціла банда й кожна з них, звичайно, НАБАГАТО краще за мене знає, що і як мені треба робити. Але це вже окрема історія. Якщо хочете її почути – пишіть в коментарях.