Або що дратує військових на рівні підсвідомості? Юрій Гудименко виступав у Дніпрі.
У минулий четвер на зустрічі з блогером у межах творчої діяльності театру "ДГУ" та проєкту "HIMARĶSович, або ВЕЧІР З TALKом" зібралось близько сотні людей.
Театральний поверх Будинку на Троїцький вибухає від овацій, сміху, сліз та дискусій. Триває зустріч з відомим блогером, письменником, молодшим сержантом ЗСУ та засновником організації ГО "МРІЯ" Юрієм Гудименком. Зал повен гостей, лише у першому ряду є два вільних стільці, покритих українським прапором. Це символ та згадка про загиблих захисників, завдяки яким ця зустріч стала можливою. Зліва від гостей знаходиться величезний екран, на якому Євген Марксович Гендін ("ХайМарксович"), автор проєкту, транслює найцікавіші пости, фото, цитати Юрія, вигукуючи на всю залу "Дмитро, слайд 27А!". Блогер сміється, що в автора є слайди на всі випадки життя.
Гості могли поставити питання Юрію Гудименку, послухати його думку щодо політичних питань, придбати книжку за донат, а також отримати автограф, зробити фото та поспілкуватись віч-на-віч після зустрічі. Проєкт "HIMARĶSович, або ВЕЧІР З TALKом" є благодійним, а тому частина від зібраних спрямують на "Пам’ятник загиблим від бомб" Вадима Сідура у Дніпрі.
Ось найцікавіші моменти зустрічі у цитатах Юрія.
"Можливий розкол між ветеранами та цивільними"
"Тема, яка мене зараз дуже хвилює та торкає, – це ставлення цивільних до ветеранів війни. Я розумію, що зараз люди дуже позитивно ставляться до армії. Але річ у тому, що держава обіцяє ветеранам багато пільг та субсидій, але на це не вистачає бюджетних коштів. Результат буде таким: мільйон військових повернуться з фронту, почнуть питати, де те, що прописано у законодавстві, та те, що обіцяли. Через брак коштів влада не зможе виконати свої обіцянки, тоді захисники почнуть мітингувати, писати гнівні пости у соціальних мережах тощо. А цивільні дивуватимуться та сприйматимуть ветеранів як жебраків. Про це свідчить досвід героїв АТО.
Але є шляхи розв'язання цієї проблеми. Наприклад, у США через п’ять років після повернення з фронту людина має забути, що вона ветеран. Це називається соціалізацією, коли через певний час людина перестає себе ідентифікувати як ветеран".
"Військових це дратує на рівні підсвідомості"
"У перші місяці війни ні в кого не було почуття безпеки, це нас об’єднувало. Люди в тилу почали забувати, що війна триває. Військових це дратує на рівні підсвідомості. Від одного з них я почув фразу "В нас вкрали півтора року життя", бо чоловік повернувся додому через поранення та зрозумів, що за цей час не отримав нових необхідних знань. Тепер ринок праці в ньому зацікавлений менше, ніж в інших людях".
"Є речі, які може виправити суспільство"
Нині мої знайомі військові розповідають таку історію: коли ти йдеш у цивільному та у військовій формі, то відчуваєш зовсім різне відношення від людей. Насправді вони не розуміють, як реагувати на військового, щоб не образити, а тому у 95 % випадків відчувають провину та небажання отримати повістку. Та все, що ми можемо дати зараз ветеранам та військовим як суспільство, – це повагу та підтримку".
"Журналісти ставлять недоречні питання військовим"
Інколи питання журналістів виносять мозок:
– Що ви відчували під час поранення?
– Дискомфорт! Ну і голод, що ще?
– А як ви на місці бою опинилися?
– Вийшов на ранкову пробіжку і випадково забіг у зону з протипіхотними мінами!, – хочеться іноді відповісти.
– А ви могли уникнути поранення?
– Звичайно міг, мені просто по приколу було під вибух потрапити! Лікарі сказали, що в організмі не вистачає заліза от я і нахапався уламків, тепер все ок.
Найчастіше питання, яке ставлять моїй дружині іноземні журналісти: "А ви знов відпустите чоловіка на фронт?". Спочатку вона намагалась їм пояснити, що таке армія, що таке накази та статути, а потім почала просто відповідати: "Так, а ви?".
"Комунікація у лікарнях – це окремий вид мистецтва"
"У мене була чергова операція на нозі після поранення на фронті. Заходить мій хірург, я запитую "Як все пройшло?". Він спокійно на мене дивиться і відповідає: "Ноги – у житті не головне!" і виходить з палати. Це не зовсім те, що я хотів почути…
Але ще більш специфічний вид комунікації в анестезіологів. Я чекав на операцію, до мене підходить лікар-анестезіолог та каже:
– Привіт! Я твій анестезіолог. Що робиш?
– Навіть не знаю, що відповісти… скажімо, засмагаю.
– Хочеш мультик покажу?
– А ви точно анестезіолог?
– Так, але я дитячий. Всі інші зараз зайняті. Так, а мультик хочеш?
Я не зрозумів, що він має на увазі, думав, щось зараз мені вколе. Але ні! Він дістав свій телефон, ввімкнув "Тома і Джері", дав мені його і кудись пішов. Поки лікарі збирались на операцію, я встиг подивитися дві серії.
На іншому боці веселки – медсестри. Якось так сталося, що я лежав у палаті, де були пацієнти, які не можуть ходити. Заходить медсестра і каже "Душно! У вас би вікно відкрити!". І просто виходить".
"У нас в країні немає експертів"
"Для компетентних експертів дуже важлива освіта. А у нас в країні вона погана, хоча багато людей думають навпаки. Студенти отримують дипломи без знань і залишаються неосвіченими. А для майбутнього нашої країни необхідно мати дві речі: завжди сильну армію й гарну освіту. Освіта – це велика проблема у країні, починаючи з ковіду. І наразі ніхто не знає, як її вирішити, адже освіта – на другому або третьому плані".
"Вдалий кейс гарної роботи влади"
"У нас дуже крута міжнародка, хоча це разова акція, бо з системною дипломатією у нас такі ж проблеми, як і з освітою. Але завдяки зусиллям українських спеціалістів у США дуже багато знають про нашу війну, і це досягнення, адже важливо, щоб ми отримали підтримку, у тому числі й збройну".
"Отримував в месенджерах повідомлення від загиблих"
"Була проблема, що номери, які довго не використовуються, оператори підключають та перепродають. Тоді від загиблих бійців приходять повідомлення: "Тепер я є у Telegram". Мене це дуже торкало, тому я вжив заходів, й тепер можна подзвонити оператору та заблокувати номер загиблого чи безвісти зниклого. На жаль, поки ще складно, бо ми не можемо будь-якому оператору передати базу військових. Але тепер є механізм, за яким можна звернутися, підтвердити, що це номер військовослужбовця, тоді його заблокують.
Наступна зустріч в межах проєкту "HIMARĶSович, або Вечір з TALKом" пройде 2 листопада, гість – Татуся Бо, квитки можна придбати тут.
