Закритий ґуґл, де можна дістати все

Закритий ґуґл, де можна дістати все

Як підприємці Дніпра створили телеграм-чат, що працює на перемогу.

25 лютого, Дніпро, черга до Банку крові. Люди чекають на холоді по кілька годин, щоб поповнити запаси – найближчим часом донорської крові знадобиться багато. У місцевий чат підприємців приходить повідомлення: потрібно розгорнути пункт обігріву. За три години там з'являються намет, солодощі, термоси, пледи, а власники дніпровської кав'ярні підвозять свої кавомашини.

Раніше в чаті вирішувалися бізнесові задачі. Але з того моменту він перетворився на потужну спільноту підприємців, які щодня допомагають ЗСУ, ТрО, переселенцям та медикам.

У нас усіх зараз багато чатів, і часто емоційних повідомлень там більше, ніж корисних. Як організувати ефективну комунікацію, коли накриває всіх? "Рубрика" розповідає на прикладі підприємницького чату у Дніпрі.

Так вирішувався перший "воєнний" запит у цьому чаті
Щоб приборкати потік емоцій у чаті, модераторці довелося докласти чималих зусиль.
На скріншоті – найперше повідомлення за 24 лютого – заклик приєднатися до "спільної медитації для захисту України". Модераторка чомусь пропустила й не видалила його, і тепер воно висить у чаті як нагадування про хаос перших днів повномасштабного вторгнення росії.

У чому проблема?

У тому, що ми перенасичені інформацією. Чати в месенджерах – це часто розплідники чуток, фейків, вітальних листівок і довгих розборок. З 24 лютого додалися молитви, патріотичні пісні й неперевірені пости про пошук допомоги.

"Уявіть — у чаті 260 підприємців, і кожен відволікається, аби прочитати нове повідомлення й бути максимально корисним. Якщо ми будемо там ще й молитви читати або розбирати новини, буде розфокус. Деякі люди видалялися з чату, бо не встигали за потоком емоцій", — розповідає Влада Миколюк, засновниця піар-агенції PRoector та Школи бренд-євангелістів у Дніпрі. Ця школа не пов'язана з релігією: у ній власники малого й середнього бізнесу навчаються просувати свій бренд. Випускники школи додавалися до спільного телеграм-чату, щоб залишатися на зв'язку й допомагати одне одному.

Влада Миколюк із мерчем Кості Краснова. Костя розмальовує екоторби, щоб зібрати гроші бійцям на броніки (ми писали про творчість Кості раніше). Піар-агенція PRoector допомогла хлопцеві: розповіла про його проєкт широкій аудиторії, оцифрувала малюнки й підключила спільноту підприємців. Власники меблевої фабрики взяли на себе виготовлення бронежилетів, а типографія друкує мерч – футболки, толстовки й шопери.

Яке рішення?

Завдяки модерації й чітким правилам чат підприємців повернувся до продуктивного формату "запит-відповідь". Ймовірно, не в кожній спільноті це спрацює. Ось які люди, на думку Влади Миколюк, можуть створити максимально ефективний чат:

"Це люди, які вже побудували щось своє, хоч маленьке. Необов'язково бізнес. Це може бути культурна подія, благодійний фонд або, скажімо, вольєр для тварин. Це не важливо, головне – вони знають ціну тому, що побудували, вони звикли нести за це відповідальність і доводити справи до кінця".

І ще одна важлива складова – одна людина, здатна переконувати й організовувати інших.

Як це працює?

Як засновниця школи й чату, Влада взялася контролювати потік термінових запитів та емоцій.

"Перші два тижні 80 % мого робочого часу йшло на цей чат, – розповідає Влада. – Бувало, я прокидаюся вранці, відкриваю ноут і отямлююсь, коли темніє. Весь час у цьому потоці: терміново потрібно те, те, те, хтось кидає матюки, хтось молитви, а треба реагувати швидко. Якщо ти проґавиш якийсь ***дець, може бути запізно".

Влада з'єднувала потрібних людей (наприклад, хтось шукає тканину на каремати, а вона знає постачальника) і паралельно пояснювала людям нові правила.

Правила чату такі:

1. За кожним напрямком закріплені відповідальні.

Таня – кров. Наталя – їжаки. Олексій – броніки. Діна – ліс для блокпостів. Якщо цим питанням займається декілька людей – можна декілька.

"Голови департаментів" прописані в кількох закріплених повідомленнях. Замість того, щоб писати запит у чат і відволікати всіх, треба звертатися напряму до відповідального. І тільки якщо потрібної людини немає в закріплених, можна ставити питання в чаті.

2. Підсумки дня.

Це як дошка пошани – мотивація та приклад для інших.

Праворуч – Світлана Волович, СЕО меблевого салону, а зараз – потужна волонтерка, яка допомагає "вдягати" бійців та дістає дорогі й важливі речі (генератори, тепловізори, дрони)

3. Заборона лірики, яка не стосується справи.

Усе, що не допомагає вирішити конкретні проблеми, видаляється. "Два-три рази ми попереджаємо, якщо людина не розуміє, видаляємо її з чату. Хочеш емоційно відреагувати – ось тобі емодзі. Дехто ображався, що я видаляю їхні пісні й молитви, або й видалявся сам. Але таких були одиниці, а в результаті ми отримали ефективний інструмент комунікації".

4. Лише перевірена інформація.

В чаті можна ділитися лише тими контактами, запитами або пропозиціями, за які відповідаєш особисто. Скопійовані десь пости або сторіз можуть бути фейками чи давно втратити актуальність. Більша частина ресурсів у перші дні витрачалася на те, щоб кинутись вирішувати питання, які вже давно вирішені.

5. Жодних "кілометрових" повідомлень зі списками потреб.

Набагато зручніше звернутися з кожним запитом до потрібної людини, ніж розбиратись у списку, де одночасно і медикаменти, і броніки, і їжа.

6. Жодних доданих у чат родичів і друзів.

У чаті тільки випускники Школи бренд-євангелістів, а отже – перевірені люди, яких знають інші учасники.

А це точно працює?

Ось конкретні приклади питань, які швидко вирішуються в чаті:

Знайти для дітей з харківського інтернату 300 кілограмів курятини. Нагодувати 160 людей на блокпостах. Захистити Банк крові мішками з піском. Зібрати й відвезти продукти переселенцям у Новомосковськ. Знайти тканину для плитоносок і метал для бронежилетів. Знайти 20-тонні вантажівки та водіїв-сміливців для евакуації обладнання з міста, де йдуть постійні обстріли.

Наталя та Олександр Донченки перетворили свою меблеву фабрику на цех із виготовлення бронежилетів
А це Наталя Донченко і Тетяна Канчура (анестезіологиня у лікарні ім. Мечникова та волонтерка в Банку крові). Вони познайомилися в ком'юніті. Коли Таня попросила укріпити Банк крові, Наталя відгукнулась і привезла сотні мішків з піском

"Цей чат – це така собі виручалочка, закритий ґуґл, де можна дістати все, що треба", – каже одна з учасниць чату Руслана Козиряцька.

"З самого початку тут зібралися люди, налаштовані на філософію – починати зміни потрібно з себе, – пояснює Влада Миколюк. – Такий чат було б важко уявити з членів багатьох ОСББ, наприклад. Там філософія буде іншою: нам усі винні, коли буде нормальний мер, а чому президент мовчить. У нас узагалі такі питання не піднімаються. У нас людина – це Всесвіт, вона відповідальна за свою маленьку ділянку й думає про те, як вирішити проблеми на цій ділянці".

Поділитися: