Де вивчити жестову мову? Та чому це важливо?
Як люди з порушенням слуху сприймають світ? Наскільки їй важко під час війни? Та чи важливо володіти жестовою мовою всім?
Текст до Міжнародного дня жестових мов, що відзначається 23 вересня.
"Побачила, що всі речі почали падати, відкрились дверцята холодильника та шафи"
Людмила Баран з Луганська народилась зі слухом, однак втратила його у 2 роки через ускладнення після грипу. З Людмилою ми спілкувались за допомогою перекладачки з жестової мови.
Людмила говорить, у 2014 році в Луганську найважче було, бо не чула вибухів, а інформації ніякої не було. Ніхто у місті не оголошував повітряну тривогу, не сповіщав про її закінчення, бомбосховищ теж не було. Щоб розуміти, як діяти, Людмила завжди уважно стежила за іншими перехожими, якщо вони кудись бігли – бігла за ними.
"Я тільки по собаці могла зрозуміти, що вибухи. Пес підстрибував або кудись дивився. Якщо вибухи були десь на відстані двох зупинок, то я цього просто не відчувала і не чула", – розповідає жінка.
18 липня 2014 року вибух стався просто в будинку Людмили, але й цього вона не почула.
"Я була в кімнаті, відчула вибухову хвилю. Побачила, що всі речі почали падати, відкрились дверцята холодильника та шафи. Виявилося, що снаряд потрапив в гуртожиток, де я мешкала. В коридорі було все запилене та чорне. Люди стояли в коридорі, вони знали, що це була тривога. Я зрозуміла, що снаряд міг потрапити й в мою кімнату", – згадує жінка.
Того ж року Людмила виїхала до Полтави. Було незрозуміло, що робити з банківськими картками, оскільки банкомати перестали працювати, не було жодної інформації у картинках про те, як отримати гроші та як придбати квитки, щоб виїхати з Луганська. Жінці довелось 6 годин стояти в черзі на вокзалі, аби придбати квиток.
"У 2022 році в Полтаві було трошки спокійніше в порівнянні з тим, що я переживала у Луганську у 2014 році", – говорить Людмила.
Тепер її життя складається з ранкової молитви за сина, який служить у ЗСУ, читання новин у телеграм-каналах, роботи на підприємстві від УТОГ та роботи у будинку культури.
"Також я волонтерка, допомагаю і переселенцям, і просто людям похилого віку. Щодня такі, як я, стикаються з проблемами", – говорить Людмила.
"Коли люди бачать, що ми не чуємо, сприймають нас як другий сорт"
Зараз найважче для Людмили – це спілкування. Звісно, вона завжди може скористатись спеціальними додатками, допомогою перекладача відеозв’язком чи просто написати на папірці, що їй треба. Але погане інтернет-з’єднання – і будь-яка комунікація стає неможливою. А писати зрозуміло можуть далеко не всі жестомовні, бо для них це як вивчити іноземну.
"Я, в принципі, можу писати те, що я хочу сказати, але, наприклад, у нас є люди з порушеннями слуху, які не дуже гарно володіють словесною мовою, не дуже гарно можуть висловити свої думки саме письмом. То якщо я бачу таких людей, то я підхожу і допомагаю їм писати", – згадує Людмила.
Деякі люди ж бачать у людині з інвалідністю мішень для шахрайства. Людмила згадує, що її навмисно обманювали щодо якості товару чи ціни. А без слуху пройти бюрократичну тяганину та повернути товар дуже складно.
"Буває таке ставлення: коли люди розуміють, що ми не чуємо, сприймають нас як другий сорт. По артикуляції бачу, що ціну називають 150 гривень, а коли продавець з’ясовує, що я не чую, пише на калькуляторі вже 180 гривень. Або неправильно дає мені решту", – згадує Людмила.
Інтернет-крамниці, які попри примітку "не телефонувати через порушення слуху" все одно телефонують, створюють додаткову складність.
У громадських ситуаціях також часто траплялись конфлікти з боку людей, які не зрозуміли, що Людмила не чує через стан здоров’я.
"Я стою, наприклад, в транспорті, а людина хоче вийти. Перед цим, можливо, вона і питає два-три рази, чи виходжу я, чи ні. А я ж цього не чую. А потім на зупинці людина мене грубо відштовхує. Я тоді тільки можу зрозуміти, що, мабуть, мене гукали", – ділиться Людмила.
Жінка змогла згадати лише два рази, коли люди намагались їй допомогти через те, що вона не чує. Перший раз у закладі, де мала здати кров на аналіз, жінка заступилась за Людмилу та посварилась з чоловіком, який намагався пройти без черги.
"Наприклад, щось купую і продавчині показую, як буде "дякую". Приходжу наступного разу, а вона вже сама показує цей жест. То я вже до цієї продавчині постійно приходжу, тому що мені таке ставлення подобається", – поділилась жінка.
Люди з порушеннями слуху бувають різними
Наталія Адамюк родом з Полтави. Народилась в родині, де щонайменше чотири останні покоління мали порушення слуху. Жестова мова – її рідна.
Два десятиліття Наталія пропрацювала вчителем української мови у спеціальній школі для дітей з порушеннями слуху. Впродовж 16 років була старшою науковою співробітницею відділу навчання жестової мови Інституту спеціальної педагогіки та психології ім. М.П. Ярмаченка НАПН України. Зараз Наталія обіймає посаду начальниці відділу організаційної та видавничої роботи виконавчого апарату Центрального правління УТОГ (Українського товариства глухих).
Наталія Адамюк говорить, що люди з порушеннями слуху бувають різними. Хтось повністю втратив його, дехто – частково. Тих, хто втратив слух у старшому віці, коли вже вмів говорити, називають пізньооглухими. Також існують сліпоглухі люди, які не мають ані зору, ані слуху. Всі ці особи мають інвалідність.
Як розповіли фахівці з УТОГ, термін "глухонімі" часто використовують некоректно, оскільки "німота" позначає нездатність говорити, тоді як частині людей з цим видом інвалідності мова доступна. Спільнота воліє називати себе "люди з порушеннями слуху" або "глухі".
Щоб комунікувати зі світом, люди користуються жестовою мовою, вміють зчитувати слова з губ, а в інших випадках просто пишуть.
"Особи з порушеннями слуху часом носять кохлеарний імплант (КІ) та потужні слухові апарати (СА), щоб повернути частину слуху", – розповідає Наталія Адамюк.
Один жест може позначати як літеру, так і слово. Навіть ціле речення
Для відтворення жестової мови люди користуються як руками, так і всім тілом. Навіть вираз обличчя, рух голови, пліч та інших частин тіла можуть висловлювати якесь поняття.
Один жест може позначати як літеру, так і слово чи ціле речення. Є навіть безеквівалентна лексика – це поняття, які можна висловити лише жестом, їх неможливо чітко перекласти словесною мовою.
"Кожний рух м’яза свідчить про щось, може бути додатком, підсиленням до подачі поняття або ж самостійним поняттям. "Ну як вона тобі?", "Та ти що?" "Так, точно". Це можна сказати одним лише засобом роботи лицьового м'яза", – говорить Наталія.
Наприклад, сказати "дякую" українською жестовою мовою можна, торкнувшись правим кулаком до підборіддя, а потім до скроні.
"Спілкування у жестомовних цікаве: вони активно використовують відеочати в телеграмі, вайбері, вотсапі тощо. З "своїми" – жестовою мовою, з іншими використовують текстове листування", – говорить Наталія.
Ми знайшли сайт від асоціації "Європейський центр жестових мов", де зберігається міжнародний словник "Spreadthesign". Серед представлених мов є й українська. Нею можна скористатись, щоб перекласти будь-яке слово чи речення у жестовий еквівалент.
Зануритися та спілкуватись 24/7
"У період з 1933 року до кінця двадцятого сторіччя вивчити жестову мову можна було лише на курсах, які готували перекладачів жестової мови", – згадує Наталія.
За бажанням сьогодні можна знайти багато онлайн та офлайн можливостей, чатів та каналів, де вас навчать жестовому спілкуванню. УТОГ вже близько 10 років проводить такі курси. Крім того, є спеціалізовані заняття для вузьких спеціалістів, серед яких жестомовних людей не вистачає. Особливо це стосується освітніх, соціальних, медичних та правових сфер.
"Найпростіший спосіб вивчити жестову мову: це зануритися у світ людей з порушеннями слуху і спілкуватись 24/7. Ця мова, як і будь-яка інша, потребує життя – вона має розвиватися, це відбувається в процесі системного спілкування", – говорить Наталія.
Але у нашому суспільстві жестова мова не настільки доступна для вивчення, щоб жестомовні люди почували себе комфортно. Інклюзивних умов не вистачає у всіх сферах. Люди не чують голосових повідомлень у магазинах, повітряну тривогу, якщо не побачать повідомлення про неї.
"Новобудова. Сучасний ліфт. Він озвучує поверхи. У разі зупинки людина, що чує, може викликати допомогу. Уявіть особу з порушеннями слуху, яка не може звернутись до диспетчера", – говорить Наталія.
Навіть вміючи читати текст, людина, що спілкується жестовою мовою, може мати проблеми з розумінням понять. Експертка навела приклад: рекламний стенд з написом "несуться знижки", де намальована курка, яка висиджує яйця. Тим часом для жестомовних гра слів може бути незрозумілою, оскільки для позначення цих двох різних понять вони використовують різні жести, а не одне слово.
"Щоб зрозуміти реальне життя людини з порушенням слуху, проведіть експеримент. Хоча б на місяць встроміть вушні затички у вуха, не вдавайтесь до словесної мови, і напишіть книгу "Як я була глухою: невідомий світ"", – посміхається Наталія.
Чому важливо вчити жестову мову?
Як розповідає Наталія, у деяких європейських країнах жестова мова введена у шкільну програму в перелік іноземних мов для вивчення. Вона вважається такою ж необхідною, як і знання мови сусідніх країн.
"Люди з порушеннями слуху можуть бути клієнтами фінансових, правових, соціальних, освітніх, розважальних тощо установ. Ходити в бані, ресторани, поселятися в готелі, користуватися транспортом, народжувати дітей... То чи повинні відповідні працівники знати жестову мову? Очевидно. А як пересічна особа звернеться за допомогою до людей, які не чують?", – говорить Наталія.
Людмила Баран розповіла, що іноді люди намагаються кричати їй у вухо, думаючи, що хоч так вона щось почує. Вона вважає, що потрібно пояснювати, що все те, що інші чують, люди з порушеннями слуху сприймають на око.
Жінка каже, що не потрібно знати багато, достатньо декількох слів, як-то "добрий день", "дякую" та фрази, які пов’язані з роботою людини: "приходьте ще", "що вам потрібно"; якщо це медична галузь, то, наприклад, "як ви все почуваєте", "як ваше здоров'я".
Де вивчити жестову мову?
Експертка каже, що достатньо вивчити 50 мовних жестів (це менше за рівень А0), щоб життя в суспільстві стало легшим для людей з порушенням слуху.
Українське товариство глухих пропонує безкоштовні уроки в записі, які є на сайті.
Громадська організація "Відчуй", що займається допомогою та соціальною адаптацією людей з порушеннями слуху, зібрала у себе на сторінці різні курси жестової української. Сама організація також щовівторка та щочетверга проводить заняття у зумі. Посилання на уроки розміщують у своєму телеграм-каналі.
Один з сайтів з пошуку репетиторів пропонує вчителів з Дніпра. Ціни варіюються від 120 до 400 гривень за годину.
А на цьому сайті можна знайти репетиторів для занять онлайн.
