Жити в пам'ятці

Жити в пам'ятці

Комфорт однієї людини чи комфорт багатьох? Вішати кондиціонери чи зберігати історичний вигляд будинків? Дивимося, як можна примирити ці два світогляди, розповідаючи містянам про архітектуру. 

У будинку на Харківській, 5 два балкони. Власники правого замовили ковані решітки – саме такі, які стояли тут з 1860-х років – і відновили задум автора. 

Будинок на Харківській, 5 у Дніпрі. Приклад збереження історичного вигляду архітектури

Власники лівого зробили пластиковий “цар-балкон”.

Будинок на Харківській, 5 у Дніпрі. Сусідній балкон - приклад зіпсованого вигляду архітектури

Перші турбуються про історичну пам’ятку, в якій живуть. Надія Лиштва, голова управління з питань охорони культурної спадщини, могла б годинами говорити про таких людей. Але таких одиниці. Говорити доводиться про тих, хто прибудовує балкони і прикручує вивіски та кондиціонери.

Надія Лиштва говорить про стан історичної архітектури у Дніпрі
Надія Лиштва, голова управління з питань охорони культурної спадщини ДМР

Скільки у Дніпрі пам'яток?

Зі статистикою все складно. У переліку на сайті міськради можна нарахувати 147 пам’яток архітектури та містобудування. Але у Державному реєстрі нерухомих пам’яток вказано лише 14 із них, бо реєстр – неповний. 

Зараз найбільш вичерпний список пам’яток культурної спадщини України знаходиться на сайті фотоконкурсу "Вікі любить пам’ятки – Україна". Щоб зробити для учасників чіткий список об'єктів, які треба фотографувати, організатори написали сотні запитів на публічну інформацію до адміністрацій різних рівнів. Всього у їхньому списку 41 466 пам’яток (сюди входять пам’ятки історії, культури, архітектури та археології України). 

Але навіть у цьому списку є не всі пам'ятки з переліку на сайті міськради. Отже. У Дніпрі 147 пам’яток архітектури та містобудування: 127 – місцевого значення і 20 – національного. За словами Надії Лиштви, із цих 147 пам’яток набереться ледве з десяток не зіпсованих кондиціонерами.

Також у Дніпрі більше 600 щойно виявлених пам’яток. Їх іще немає в реєстрі, але все ж вони охороняються законом. Будівля на Харківській, 5 – це щойно виявлена пам’ятка.

Чому не працює закон?

Діяльність мешканців пам’яток регулюють, зокрема, Закон про архітектурну діяльність, Закон про охорону культурної спадщини, Цивільний кодекс. Деякі статті цих документів суперечать одна одній. 

Наприклад, повна реставрація будівлі передбачає прибирання балконів та інших прибудов. Але якщо мешканці вже оформили їх у техпаспорті як невід’ємну частину свого майна, то зрізати їх не можна: власники подадуть в суд на міськраду.

Кожний власник пам’ятки має укласти охоронний договір з управлінням.

–  Легко, коли власник будівлі один, наприклад, банк. Якщо ж будинок житловий, то підписати договір мають усі власники, тобто всі, хто живе у цьому будинку. І деякі просто відмовляються ставити підпис.

Оформлення одного договору забирає місяць. У штаті дніпровського управління з питань охорони культурної спадщини дев’ятеро людей, із них лише два архітектори та один історик. Тому й встигають оформлювати договори лише з тими, хто звертається. Зараз це театри і п'ять будівель історичного музею.

Працівників не вистачає по всій Україні, не тільки у Дніпрі. Мешканці будинків мають іти назустріч. Зняття балконів, кондиціонерів – це добровільна справа, бо притягнути до відповідальності власника, який руйнує пам’ятку, складно.

Чи вижити будинку з такими жителями?

Мешканці Харківської, 5, які відновили історичний вигляд балкону, зробили це дуже швидко. Вони звернулися до управління, і за чотири дні їм показали архівні фото і дали поради щодо відновлення. Ще тиждень пішов на те, щоб замовити, виготовити і встановити решітки.

Але сумних історій більше.

За роки роботи Надія помітила: ставлення до архітектурної спадщини споживацьке. Люди хочуть, щоб їм ремонтували фасади, але не дотримуються закону зі свого боку. "Це наш фасад, що хочемо, те й вішаємо". 

До управління часто звертаються мешканці кутової будівлі на Південній, 8. Просять відремонтувати фасад, бо там тріщини. Але Надія переживає, щоб цю пам’ятку взагалі не зняли з обліку. І не у тріщинах справа: там майже не лишилося предмету охорони. Мешканці встановили балкони різних габаритів, збили ліпнину у вигляді жіночого обличчя і через неї провели труби опалення. Вода з кондиціонерів капає прямо на фасад і вибиває дірки. "Відновити цю будівлю реально, але чи захочуть люди, щоб у них відрізали газову трубу?"

Будинок на Південній, 8 у Дніпрі. Приклад зіпсованого вигляду архітектури

Зараз управління з питань охорони культурної спадщини Дніпра розробляє регуляторний акт. Він пояснить, які роботи можна проводити на пам'ятках і хто за це відповідальний. Поки документ на стадії розробки, у ньому можна лишати коментарі.

Але регуляторного акту замало. "Потрібно щось змінювати в головах".

Маленькі зміни

Балкони склять, бо вулиці Дніпра загазовані і шумні. Вікна замінюють на пластикові, бо у квартирах холодно. Кондиціонери ставлять, бо у квартирах спекотно.

Чому збивають ліпнину, пояснити неможливо.

Звісно, не можна просто взяти і вирішити всі проблеми. Для цього потрібні роки роботи державних і міських структур.

Але маленькі рішення є. Наприклад, можна встановлювати віконні чи портативні кондиціонери. А рами пластикових вікон фарбувати "під дерево" або під колір фасаду. 

Як це зробили у Дніпровському коледжі культури і мистецтв. Фото: Urban Dnipro

Так, жити в пам'ятці архітектури означає нести відповідальність.

Буває, що власник будинку хоче зробити "красиво" і замовляє проєкт у приватного дизайнера-архітектора. Часто дизайнери або не розбираються у стилях, або лінуються переконувати власника.

–  Елементи рококо ліплять на будівлю в стилі конструктивізму чи радянської неокласики, щоб було "по-багатому". Але ж у кожного стилю були свої особливі елементи, і можна зробити красиво у будь-якій будівлі. Доля кожного об’єкта залежить від власників. Щоб усе зробити правильно, можна завжди звернутися до нас, –  говорить Надія. 

Знання

Мешканці історичних будинків рідко поступаються своїм комфортом, ще рідше співпрацюють з охоронними органами. Щоб це змінити, норм і правил недостатньо. Потрібно пояснити цінність архітектурних пам’яток.

Перше, що спадає на думку – книжки. Кілька років тому виходила серія про пам'ятки різних районів нашої області – кожної книжки по 500 примірників. Навряд чи їх активно поширювали. У Чернівцях видали книжку про решітки та інші ковані елементи архітектури австрійського періоду. У Києві – про маскарони.

Але дуже важливо, щоб інформація була стислою, доступною з будь-яких носіїв, зі зручним пошуком по базі і детальними фото кожної пам’ятки.

Сайт про міську архітектуру

Таку базу планує створити дніпровське управління. Це буде сайт з інформацією про пам’ятки архітектури і фотографіями архітектурних деталей: кованих решіток, різьблених піддашків, ліпнини, маскаронів. У сайту буде одна небанальна функція. Якщо власник захоче оновити будівлю або поставити огорожу, на цьому сайті він зможе подивитися, як виглядають типові для нашого міста архітектурні елементи. І замовити правильний проєкт, без колон та левів.

Зараз працівники управління фотографують пам’ятки для бази міської архітектури. Сайт робитимуть після того, як закінчать регуляторний акт. 

У чеському місті Брно схожий сайт працює з 2011 року.

Брно

Брненський архітектурний мануал (БАМ) починався як гід міжвоєнною архітектурою міста, а зараз охоплює майже все 20 століття. На сайті, крім фотографій деталей та опису будівель, є архівні фото, плани і карти. В окремому розділі – маршрути та аудіогіди до них. Паперові карти з маршрутами також можна взяти у місцевому туристичному інфоцентрі. Сайт зробили спільно міська рада та Будинок мистецтв у місті Брно.

Крематорій у місті Брно
Крематорій у місті Брно. Скріншот із сайту Брненського архітектурного мануалу

Сайт завжди актуальний: автори слідкують за тим, що відбувається з будівлями, і пишуть про це. Часто й самі виступають проти деяких рішень влади.

– Ми повідомляємо широкому загалу про плани з реконструкції або знесення, з якими ми незгодні. Іноді завдяки цьому муніципалітет змінює своє рішення, – розповідає Veronika Jičínská (Вероніка Йїчинська), координаторка проєкту БАМ. – Ось свіжий приклад, так званий "White House" of Brno. Його хочуть продати забудовнику, і ми не знаємо, що він планує робити з пам’яткою, тому приєдналися до кампанії з її захисту.

Зараз головна проблема у Брно – це утеплення, яке дуже активно підтримує держава і яке псує фасади будівель. Вероніка визнає: у авторів мануалу небагато шансів переконати тих, хто не цінує історичні будівлі. На її думку, цим мають займатися установи на кшталт Департаменту з охорони пам’яток. 

На сайт заходить 140 відвідувачів щодня. Авторам пише багато людей, які пишаються тим, що їхні будинки увійшли до цієї бази.

– Я думаю, що бази, книжки та гіди все ж виконують важливу функцію. Такі проєкти роблять інформацію доступною. Цією темою, особливо архітектурою 20 століття, дуже цікавляться молоді люди, вони вже в ній дуже обізнані. Ми віримо, що єдиний спосіб навчити людей цінувати свою культурну спадщину – це давати їм якомога більше інформації і показувати хороші приклади реконструкції.

За прикладом архітектурного мануалу міста Брно з’явилися мануали й у інших чеських містах: Плзень, Літомишль, Злін і Градець-Кралове.

Дерев’яне мереживо Чернігова

Так називається онлайн-музей, який розповідає суто про дерев’яне зодчество Чернігівщини. У ньому є галерея будинків з усієї області, їхня історія та карта з п’ятьма маршрутами. Свою ідею автори виклали на сайті:

– Ми несемо відповідальність за все, що відбувається навколо. Саме від нас залежить збереження унікальної для України дерев’яної архітектури нашого краю, яка сьогодні зникає на очах.

Будинок із різьбленим оздобленням у Чернігові
Скріншот із сайту https://demer.cn.ua

Радянські артефакти

У Дніпрі два роки тому з’явилась мапа, на якій відмічено 142 об’єкти: вітражі, мозаїки, скульптури, барельєфи, сграффіто. На мапі є їхні фото, імена авторів та короткі історичні факти. На сьогодні вона має 7252 перегляди. (Upd. Зараз сайт із мапою не працює)

Роботу над мапою ускладнило те, що це радянська спадщина, яку намагалися фотографувати у період декомунізації. Кілька разів дослідницю Таню Журій виганяли з будівель, звинувачуючи у шпигунстві. Спілкуючись із власниками та орендарями, вона помітила: багато людей відчуває страх і нерозуміння. Менше таких, хто бачить у цьому красу і намагається її зберегти. 

Та головне її спостереження: коли об'єкт постійно знаходиться в полі зору, його перестають помічати. Увага повертається, коли з ним щось стається.

Коли у відділенні Укрпошти хотіли закрити утеплювачем радянську мозаїку, присвячену, власне, роботі пошти, про це писали всі місцеві медіа. Врешті мозаїку залишили відкритою. 

– Укрпошта просто пішла на поступку і тихо зняла утеплювач. А могла розкрутити цю історію – всім розповідати, що у неї є така мозаїка, обіграти окремі елементи, – вважає Таня Журій. – Її можна було навіть реставрувати. Це ж частина історії, частина професії. Моя тактика спілкування з такими людьми останнім часом – або розповідати про те, як дорого коштувало створення цього об’єкта, або говорити про імідж. Це ж класно, коли на пошті є тематичний вітраж або у звичайній школі висить робота відомого скульптора.

Радянську спадщину помітили, стало модно фотографуватися на тлі архітектури того періоду. Модерністські готелі і театри приваблюють туристів. А робити селфі з пам’ятками 19 століття стане модно тільки тоді, коли з них зникнуть кондиціонери і повернуться маскарони.

Збитий маскарон Анатолій, який зберігається в кабінеті Надії Лиштви
Збитий маскарон Анатолій зберігається в кабінеті начальниці управління з питань охорони культурної спадщини Надії Лиштви

Сама Надія не вірить у феєричний успіх сайту, який планують запускати в управлінні. Якщо кілька людей змінить своє ставлення до архітектури – це вже добре.

Зробити ідеальний путівник

Мапа з вітражами та мозаїками – це один із путівників дніпровського проєкту wayme. У ньому також є путівники зі стріт-артом, музеями та навіть громадськими туалетами. (Upd. Сайту з путівниками вже не існує). Щоб підвищувати інтерес до міського середовища, автори влаштовують екскурсії, беруть участь у лекторіях 15х4, співпрацюють з міськрадами Дніпра та Кропивницього. 

Основний напрямок роботи проєкту – аудіопрогулянки різними містами від колекціонерів, архітекторів та мандрівників. Нещодавно wayme зробили усі аудіопрогулянки по Дніпру безкоштовними – аби тільки більше людей їх послухало і зацікавилося власним містом.

Влад Ганілов, режисер і продюсер проєкту, вважає, що зробити хорошу карту чи базу – це ще не все. Свої путівники wayme оновлюють, як тільки помічають зміни у місті.

– Міське середовище – динамічна структура. Зробити каталог не так важко, хоч це й вимагає витрат і досліджень. Значно важче підтримувати його в актуальному стані. А ще вищий рівень – займатися його просуванням. Мало хто закладає ці етапи у стратегію розвитку проєкту. От і виходить, що хороші бази лежать нікому не потрібні, час іде, і вони втрачають актуальність.

Влад переконаний, що база – це лише інструмент, і сама по собі вона нічого "змінити в головах людей" не зможе. Навколо неї потрібно створювати бренд: серію освітніх лекцій, статті у ЗМІ, колаборації. Так, це робота, яка вимагає грамотного менеджменту, багато часу і грошей. Зате такий підхід допоможе охопити ширшу аудиторію і краще донести до неї цінність культурної спадщини.

Тритони, гноми і домовики

В аудіопрогулянці від wayme "Изнанка Днепра" гід звертає увагу на маскарони. Для людини, яка рідко вдивляється в архітектуру, це стає відкриттям: на будівлях Дніпра є такі ж чудернацькі ліпні голови, як в Ужгороді чи Києві. Пошук маскаронів може стати цікавим квестом по місту.

– Маскарони починали вішати як захисний символ, – розповідає Надія Лиштва. – Страшні, як домовики, вони мали відлякувати злі сили. Потім вони стали позначати статус будівлі: школа – зображення Афіни, банк – кадуцей Меркурія. Пізніше просто стали декоративним елементом.

(В кінці відео Надія говорить про маскарона Анатолія)

У Дніпропетровській області зустрічаються тритони та жабки. У Марганці – всередині будівлі електростанції, у Кривому Розі – на фасадах. У Дніпрі вони теж є на декількох будівлях. Що вони означають, Надія поки відповіді не знайшла.

Скоро такі деталі буде зібрано в єдиній базі міської архітектури. 

Фотографує пам’ятки для цієї бази всього одна людина. Ще двоє допомагають за можливості.

І що з того всього?

Парадокс: ми робимо чудову анімацію з мозаїк на "Українську ніч" у Відні. Але деяких із цих мозаїк давно не існує. Ми двічі стаємо першою країною за кількістю завантажених фото на конкурс "Вікі любить пам’ятки" (37 тисяч у 2017-му та 32 тисячі у 2019-му). Але якщо сфотографувати першу-ліпшу історичну вулицю Дніпра, то це фото можна буде надіслати хіба що у паблік… ем… "Плохой Днепр".

Ми розповідаємо світові про свою історію, але самі її не зберігаємо. Перш за все місцеві повинні розуміти, що пам'ятка, в якій вони живуть, – цінна.

Можливо, ті, хто збиває ліпнину, і ті, хто зацікавиться ліпніною на сайті, – це зовсім різні люди. В такому випадку база не вирішить проблеми. Але давайте сприймати її як інструмент і допомагати управлінню робити наше місто привабливим.

Ми можемо запропонувати провести лекцію чи інтерактив у партнерстві з управлінням. Розповідати всім про базу міської архітектури. Розробити екскурсію за її матеріалами. Записати аудіогід. Пропонувати конкретні способи порятунку пам’яток (як це зробили засновники Центру сучасної культури у Дніпрі). Укладати охоронні договори й надавати управлінню всі необхідні документи, якщо ми живемо у пам’ятці архітектури.

І пам’ятати одну річ. Фасад будинку знаходиться у публічній площині, і з ним не можна поводитись як з приватною власністю. "Ми несемо відповідальність за все, що відбувається навколо".

Адресна табличка будинку на Південній, 8

Матеріал опубліковано в рамках програми Media Emergency Fund, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.

Поділитися: