"Заручники війни" – фільм, який розповідає про порятунок тварин.
Внаслідок бойових дій, в Україні вже назавжди зникли 20 ендемічних видів рослин і тварин. Про це йдеться в аналітичній публікації польського видання Interia Zielona, переказ якої пропонує Foreign Ukraine. За словами міністерки Світлани Гринчук, з початку повномасштабного вторгнення росіяни вчинили понад 6000 злочинів проти довкілля, зокрема і тварин.
Про евакуацію хвостатих на Київщині, Херсонщині та Донеччині йдеться у новому фільмі "Заручники війни". Зйомки документальної стрічки завершилися нещодавно. Сумні історії про загиблих тварин йдуть поряд з хвилюючими кадрами їх порятунку із затоплених селищ та покинутих притулків. Детальніше про зйомки, ідею та загалом волонтерство КУСТу розповіла режисерка Марія Дергачова та продюсерка Злата Єфіменко.
Про що фільм?
"У цій жорстокій війні страждають не лише люди, а й все живе, що нас оточує. Тварини теж стають заручниками війни. Вони не можуть, на жаль, за себе постояти, тому на їхній порятунок приходять люди, які можуть їм допомогти", – розповідає режисерка Марія Дергачова.
75-хвилинний фільм розповідає про людей, які допомагають врятувати тварин, про проблему захисту чотирилапих під час війни та про важливість адопції.
"Ми хочемо показати, що зусилля та ризики волонтерів не марні, що порятунок створює щасливі історії життя", – каже режисерка.
Марія має надію, що цей фільм приверне увагу спільноти, як всередині країни, так і на міжнародному рівні. Режисерка сподівається, що стрічка змусить глядачів більше думати про долю тварин в умовах збройного конфлікту.
Прем’єра фільму "Заручники війни" запланована на 2025 рік.
Як проходили зйомки?
Напередодні повномасштабного вторгнення команда "EF Pictures" на чолі з продюсеркою Златою Єфіменко зняла короткометражку "Хочу додому" про евакуацію тварин з Києва за кордон. Ця стрічка поклала початок великому проєкту.
У 2021 році команда отримала фінансування від Держкіно на створення короткометражного фільму про безпритульних тварин. Зйомки мали розпочатись у березні 2022 року. Та стрічку довелось адаптувати до реалій війни. А ще – брати гроші з власної кишені та шукати гранти.
Зрештою зйомки "Заручників війни" тривали два з половиною роки. Вони проходили на Київщині у притулку "Сіріус", який є найбільшим в Україні (від 3000 тварин). Та найстарішому в країні гостомельському притулку, що знаходився поблизу знищеного літака "Мрія", а також у Бородянці, де керівники покинули близько 400 тварин у клітках.
"Після деокупації волонтери змогли у перший день добратися у цей притулок. Вижило близько 150 тварин, а 200 загинуло з голоду", – розповідає Марія.
Далі відправились на евакуацію у зону бойових дій разом з командою "Порятунок тварин Харків". Там зафільмовані історії безпосередньо з фронту, за 1-2 кілометри від лінії зіткнення. Також зйомки проходили на Донеччині, побували на Херсонщині після підриву Каховської ГЕС – працювали на човнах та під обстрілами.
"Волонтерська команда працює у надзвичайно важких та небезпечних умовах. Вони забирають тварин у людей, які не можуть вивезти їх самостійно. Або тварин, чиї господарі загинули", – пояснює Марія.
Але не всі ці історії сумні. Стрічка має багато щемливих розповідей із щасливим закінченням. Це історії адопції, коли після всіх страждань тварини нарешті опиняються у люблячій родині.
Фільм складається з трьох частин: "Окупація", "Евакуація" та "Адопція".
"Знімати в деокупованих і прифронтових зонах завжди ризиковано, але один момент назавжди залишився в пам'яті. Це був ранок 6 червня 2023 року – ми прокинулися і дізналися про підрив Каховської ГЕС. Того ж дня, на фестивалі документальних фільмів, ми з командою швидко спланували поїздку до Херсона: орендували техніку та знайшли транспорт. Зйомки відбувалися на човнах і, коли журналістів та кінематографістів перестали пускати на воду, режисерка змушена була знімати на свій телефон, поки ми з оператором чекали її на березі", – розповідає Злата Єфіменко, продюсерка фільму.
"Часто я їжджу сама, фіксуючи ці моменти на телефон. У нашому фільмі ми прагнемо показати віддану роботу волонтерів, яка, попри небезпеку, стала невидимою буденністю. Але вона є тим світлом, що пробивається крізь темряву війни", – додає режисерка Марія.
Очікується, що прем’єра стрічки відбудеться у 2025 році, а участь у великих міжнародних кінофестивалях стане важливим кроком для поширення інформації про необхідність захисту тварин та екоцид, який спричиняє війна на території України.
"Зараз робота над монтажем тільки почалась, ми робимо чорновий варіант для участі у програмах work-in-progress на міжнародних кінофестивалях. Це дасть нам можливість представити проєкт на міжнародній арені та залучити ко-продюсера, щоб завершити роботу над пост-продакшн періодом", – каже Злата.
"Вона була живим скелетом"
Одна з найбільш вражаючих історій, що стала частиною фільму, про собаку Лісу, яка вижила у бородянському притулку. Вона була зачинена у клітці місяць, один тиждень і один день без доступу до їжі та води.
"Тварина була живим скелетом. Її нова господарка Наталя помітила, що собачка постійно злизує зі свого носика конденсат, який утворюється від дихання. Мабуть, так вона й вижила. Лише нещодавно вона перестала так робити, наче вона забула про ці жахи війни", – розповідає Марія.
Людська безвідповідальність
"Я вже 15 років займаюсь зооволонтерством у сфері адопції тварин. На початку повномасштабного вторгнення я допомагала евакуйовувати чотирилапих із Києва до Львова і далі за кордон. Згодом ми почали їздити з командою "Порятунок тварин Харків" у зону бойових дій. Зараз ми продовжуємо їздити на евакуацію раз на місяць", – розповідає Марія.
Деякі тварини гинуть безпосередньо внаслідок бойових дій: уламків, які летять від снарядів, куль російських військових, що просто розстрілюють собак. Деякі – від людської недбалості та безвідповідальності.
"Дуже часто причиною всього є бездіяльність господарів, які не доклали жодних зусиль для того, щоб врятувати своїх тварин. На Київщині окупація настала фактично миттєво, за декілька днів, і люди просто не розуміли, що відбувається, не встигли евакуюватися. Тут вже важко когось звинуватити", – каже Марія.
Марія радить завжди бути відповідальними і мати "план Б" на випадок непередбачуваних подій у країні. Вона проживала у Києві на момент початку повномасштабного вторгнення та також не могла передбачити, що війна набуде таких масштабів. Проте була готова до цього: у неї були підготовлені документи, тварини в переносках і майже нічого з речей вона не збирала, оскільки розуміла, що в екстремальних умовах пріоритет буде не на власних речах, а на безпеці її улюбленців – собаки і кота, яких вона вивезла з Києва, коли пролунали перші вибухи.
"Війна у нас по всій території країни, але є відносно тилові міста, де більш безпечно. Попіклуйтесь про завчасну евакуацію, обов'язково подбайте про те, щоб забрати своїх тварин. Якщо вам не вдається це зробити своїми силами, тоді на допомогу власне і приходить команда "Порятунку тварин". Згодом ви зможете їх забрати і разом переселитися у безпечне місце", – наголошує режисерка.
Згідно з дослідженням Save Pets of Ukraine, кількість тварин у притулках у тилових областях зросла на 20-30% з початку великої війни. У зооволонтерів з прифронтових областей на 60%, а у притулках біля фронту – на 100%.
"Притулки були переповнені й до повномасштабного вторгнення, а зараз і поготів. Деякі з них теж вимушені евакуйовуватися. Наприклад, із Мирнограда Донецької області за допомогою різних команд, у тому числі наших героїв з "Порятунок тварин Харків", перевезли понад 300 тварин до Київської області. Зараз триває процес побудови вольєрів, щоб розмістити усіх переміщених тварин у нові прихистки. Також евакуювався притулок із Покровська у Черкаську область. Ще рік тому він приймав тварин із Часового Яру, Авдіївки тощо, а зараз і сам потребував переміщення у більш безпечне місце", – розповідає Марія.
І фінансування завжди недостатньо, тому що попит набагато більший, аніж можливість покрити запити.
"Стерилізаційні місії не припиняються, по країні працюють багато українських та закордонних команд, які роблять безкоштовну стерилізацію. Проте, на жаль, люди досі не стерилізують своїх домашніх тварин і кількість неконтрольованого розмноження збільшується щодня", – додає Марія.
Нові родини для тварин з притулку
З одного боку людям важче ухвалити рішення взяти додому тварину під час війни, адже це велика відповідальність, а вони не до кінця впевнені за своє майбутнє та безпеку, а тим паче за життя тварини. З іншого боку навпаки часто хочеться прихистити чотирилапого, щоб дати йому другий шанс на щасливе життя.
"Як не дивно, часто тварин беруть вимушені переселенці. Наприклад, нещодавно чоловік із Вовчанська, який евакуювався до Харкова, забрав до себе собаку, теж привезену з його рідного міста, щоб у нього була хоч якась згадка про домівку. Ми закликаємо не купувати тварин, а у такий складний час допомагати тим, хто цього дуже потребує", – розповідає Марія.
