Що таке Burning Man, я дізналася від свого давнього друга Володимира Недогоди. "Тільки не називай Бьорн фестивалем", – попросив він мене, коли я готувалася модерувати зустріч із ним у "Книгарні "Є" Дніпро". "А як?" – зніяковіло поцікавилася я, адже точно перевірила всі дані – "Вікіпедія" називала Burning Man "щорічним фестивалем, що проходить в пустелі Блек-Рок у Неваді, який починається в останній понеділок серпня в 00:01 і триває вісім днів". "Бьорн – це найбільший культурний захід у світі, місце, де людина в центрі всього, тому що вона створює все навколо", – коротка, але ємна відповідь прийшла мені в Telegram.
Володимир Недогода, дизайнер і культменеджер у повсякденному житті, на Burning Man трансформується в лідера кемпу Artmisto й автора інсталяції Cocoonap.
Коли він розповідає про Бьорн, то погляд відразу набуває пустотливого блиску і на обличчі з'являється ледь помітна посмішка. "Ідеєю поїхати на Burning Man я загорівся ще у 2007 році, коли випадково потрапив на неформальний маленький фестиваль FireMan у Дніпрі, який був організований за принципом Бьорна. Я дізнався, що поїздка туди – дороге задоволення. Тільки квиток коштував близько 500 доларів, плюс переліт і віза в США. Все необхідне для життя теж потрібно привезти з собою. У 2018 році я все ж таки поїхав". У пустелі Блек-Рок збираються люди віку 25+ і багато дітей, для яких організовують всілякі розваги. "Я вважаю, що спокійно можна вирушати на Бьорн, якщо дитині вже є 4 роки".
Вова їздив на Burning Man двічі. Йому дуже близька філософія Бьорна. "Це співтовариство, що живе за загальноприйнятими принципами: "будь собою", "не напружуй інших", "прибирай за собою". Тут любов і взаємоповага настільки сильні, що відчуваються фізично. Один із головних принципів – самовираження: люди показують, які вони є насправді, і в цей момент з'являються чисті та глибокі емоції. З Burning Man ти їдеш кращою версією себе".
Всі історії, які розповідає Вова, яскраво ілюструють, що на Бьорні можна спробувати що завгодно, що ти зазвичай боїшся реалізувати в повсякденному житті. Мені запам'яталася історія про хлопця з кемпу Artmisto, який дуже хотів зробити "сонечко" на гойдалці. Під час першої поїздки у нього майже вийшло, але в останній момент щось завадило. Вдруге він домігся своєї мети. Вова каже, що давно не бачив такої щирої радості від реалізації невеликої, на перший погляд, мрії.
Локація – пустеля, перепади температури, піщані бурі. Все потрібно привезти з собою, включаючи воду, і забрати сміття. Не можна навіть воду виливати на території. Немає такого звичного мобільного зв'язку, нічого не можна купити (крім кави і льоду). "Тут працює принцип: вас нагодують і напоять безкоштовно, дадуть необхідні речі, але ви теж повинні бути відкриті до всіх. Це утопічна модель економіки дарування".
На перший свій Бьорн Вова возив невеликий арт-об'єкт півтора метра заввишки і три метри завширшки. "Я вже тоді знав, що придумаю щось більш масштабне, і мені потрібно було затестити менш складний варіант". Ідея нової інсталяції з'явилася вже тоді, і попереду були довгі місяці підготовки. "Наша інсталяція Cocoonap означає "сон в літню ніч", де "cocon" – кокон, а "nap" – дрімота. Забавно, що ідея прийшла до мене саме уві сні. Ідея в тому, що потрібно не боятися вийти за межі, тому що, по суті, кожен живе у своєму коконі, і людині необхідно розкритися, щоб знайти гармонію з навколишнім світом і Всесвітом".
З ідеєю особливих труднощів не виникало, чого не скажеш про фінансовий бік проєкту. За попередніми підрахунками, бюджет Cocoonap склав близько 14 тисяч доларів – це і необхідні матеріали, і транспортування в США. Фінансували проєкт самі учасники команди Artmistо, паралельно запустили краунфандінгову кампанію та подали заявку на грант від Burning Man. "Burning Man щороку виділяє певну суму грошей на гранти. Відбір проходить у два етапи. Ми пройшли до другого, але переможцями не стали. Звичайно, засмутилися, але по факту все це було тільки на краще. Грант від Burning Man не покриває всю вартість інсталяції, тільки частину – 30-40%. Це мотивує більше працювати над оптимізацією проєкту і залучати до участі інших людей. Адже один з основних принципів – спільна робота. Причому важлива не тільки фінансова підтримка, а й участь конкретними справами і матеріалами. Так, наприклад, нам дали більшу частину фанери – основного матеріалу для інсталяції ".
Всю зиму Вова з командою займався кресленнями і розробками, тому що конструкція складна, в ній все рухається, розкладається, збирається. З першими променями весняного сонця її почали тестувати. Інсталяцію зібрали у Дніпрі, а потім вже переслали в США. "Найцінніше, що нам дав Cocoonap – це місток між людьми, який створювала наша інсталяція. Складно описати почуття, які відчуваєш, коли бачиш рейнджера років шістдесяти, він дивиться виставу, а в очах у нього проносяться якісь теплі спогади з давнього минулого".
Будувати Cocoonap в пустелі було складно. "Часу на будівництво інсталяції йде в 4 рази більше, все, що може зламатися і загубитися, ламається і губиться. Але в той же час ти знаходиш усе, що тобі потрібно. Це називається "playa provides". Наприклад, виникли проблеми з програмним забезпеченням , нам доводилося їхати за пару кілометрів в єдину точку на всій території, де був мобільний зв'язок, щоб відправити повідомлення з проханням підказати, як їх усунути. Але в той же час постійно до нас підходили організатори і питали, чим можуть допомогти. Хлопцям біля нас потрібен був підйомний кран, і їм його дали. У пустелі".
Якщо дивитися на територію з висоти, то видно, що є дві частини: кемпінг і Плая, місце, де концентрується весь арт. Все це схоже на велике функціональне місто. "Під час будівельного тижня кожну годину з'являлася нова інсталяція, і це збивало твої орієнтири в просторі".
Інсталяція Cocoonap створювалася командою з 18 учасників: частина з Дніпра, частина з США і Австралії. На Burning Man від команди Artmisto поїхало 12 людей. Ідею інсталяції Вова удосконалив у колаборації з дніпровською художницею Марією Козолуп. Всю технічну і візуальну роботу розподілили між учасниками команди.
На найчастіше питання, що ж сталося з Cocoonap після Бьорна, Вова відповідає філософськи: "Емпатичний ефект, який ми отримали від інсталяції, не залишив нам вибору, тому частину ми роздарували людям на Плаї, а все, що залишилося, – спалили".
Мені не потрібно питати Вову, чи поїде він втретє на Burning Man і чи буде новий артоб'єкт. Знаю, що так. Мене цікавить інше: чи придумав він ідею нової інсталяції. Він сміється і відповідає, що безумовно, ще в літаку з США в Україну. Показує нариси, зроблені просто на квитку на літак, і обіцяє зовсім скоро розповісти свою задумку. А ще Вова хоче показати Cocoonap Дніпру, для цього шукає фінансування. Зараз він живе на два міста (у Львові робота, в Дніпрі – зустрічі із командою для роботи над інсталяцією), приваблює в команду фанатів Бьорна і повторює свою мантру: "Burning Man – це щось невимовне, ти повинен поїхати, і це змінить тебе! "
