Лікар, який випробовує на собі травми та постить в інстаграм відео операцій, розповів, як під час війни працюють приватні клініки: чи приймають вони військових та від кого отримують гроші на їхнє лікування.
Зараз Олексій Давидов – заступник гендиректора з розвитку у клініці "Геліос". А у 2000-х, коли він закінчував медакадемію, аби за розподілом залишитися працювати у Дніпрі, треба було заплатити 5 000 доларів. Тож молодого спеціаліста направили хірургом у Межову.
Тоді Олексій вже почував себе "фрустрованим". З медицини пішов у підприємництво (у другій половині 2000-х популярно було займатися нерухомістю). Та коли ринок впав, відновив медичні документи й став ортопедом-травматологом.
Більшість травм Олексій протестував на собі, бо захопився екстремальними видами спорту: у нього були зламані ребра, гомілка, і це тільки дві з десятка пережитих травм різної складності.
Двадцять четверте
"Коли почалася повномасштабна війна, я був медичним директором у клініці та вирішив, що ми постійно працюватимемо. Лікарі одразу записали прямі ефіри в інстаграмі; розповіли, що робити при кровотечі, втраті свідомості, втраті дихання, пояснили, що треба мати у своїх домашніх аптечках. Ми з’їздили до бійців ТрО, аби надати консультації фельдшерам та лікарям", – розповідає Олексій.
24-го лютого до лікарні на заплановані операції з’їхалися люди, але займатися ними було ризиковано.
Перші місяці
25-го лютого 2022-го медичний директор заборонив всім брати гроші з військових.
"Консультувати їх безкоштовно – це угода із совістю. Людина йде на війну. Скільки б їй не платили, 100 чи 200 тисяч гривень на місяць, це не ті гроші, за які треба віддавати своє життя чи кінцівку. Брати з цих людей гроші – аморально та огидно, як після цього дивитися в очі своїм дітям? Всі консультації й реабілітації у нас безкоштовні.
Якщо це допомога, яка потребує витрат, то військовий повинен мати змогу оплатити по собівартості, але йому бажано мати направлення від лікаря з частини. Якщо такого немає, я можу прийняти його як цивільного, без форми. Але тоді людину можуть притягнути до відповідальності за дезертирство".
Приватні лікарні, звісно, не отримують тієї цільової допомоги, яку отримують лікарня ім. Мечникова, 6, 4,10 лікарні, опіковий центр. Хоча "Геліос" завалили масками, які залишилися з часів ковіду, та нітриловими рукавичками й антисептиками. Лікарі все витратили на допомогу постраждалим від війни.
Без важких операцій
У будь-якій приватній клініці неможливо проводити складні операції, такі лікарні не пристосовані для реанімаційних послуг. Від 10 до 30 000 гривень на добу знадобиться, аби просто підтримувати там хворого. Але у той самий час державні лікарні, що витягають наших захисників з того світу, не мають часу і можливості діставати з їхніх тіл маленькі уламки чи працювати з поширеною варикозною хворобою.
"Вени – не першочергова вада, але зараз спекотно; у берцях варикоз турбує солдат. Для шпиталів це не так важливо, але ми це можемо робити", – пояснює лікар.
Більшість військових після медичної допомоги хочуть повернутися на фронт і просять просто їх "підлатати".
За операції платять "спонсори"
Гроші на операції військовим збирають навіть у фейсбуці, але більшою мірою їх оплачують друзі, колеги, родичі. На війні безліч людей різних професій, і коли один йде на фронт, інші десять про нього турбуються.
"Нещодавно була досить складна операція, її оплатив спонсор. Я просив постачальників зробити нам максимально можливу знижку на імпланти. Є компанії з міжнародним ім’ям, що знижують для українців ціну чи віддають щось безкоштовно. Але це можливо тільки з великими постачальниками типу Arthrex. Насправді собівартість імплантів невелика, дорожчі дослідження, маркетинг, процес виводу на ринок", – пояснює Олексій.
З цивільних хворих йому запам’яталася дівчина з Маріуполя з масивною мінно-вибуховою травмою, її у лікарню передали з опікового центру. Спонсора для лікування знайшов Олексій. Ці люди не хочуть, аби їх називали, але за 35 днів дівчину витягли.
Ще одному пацієнту, з Харкова, 23 лютого зробили операцію, ендопротезування кульшового суглобу. А 24-го почалася війна, він з переляку скочив і зламав собі стегно. В "Геліосі" йому допомогли відновитися.
"Таких історій багато, але все одно це тільки один відсоток від того, що роблять у державних лікарнях", – говорить лікар.
"Поранених більше, ніж рук"
"Лікарі у державних клініках стикаються зараз із непомірною паперовою роботою. Інтернів немає. Мій товариш каже, що на одного хірурга треба 10 медсестер і 10 інтернів, аби він встигав оперувати. На одного хірурга ми зараз маємо десь 10 військових.
З кожним пацієнтом треба заповнити первинну документацію, виписку, щоденник, лист призначень, зробити перев‘язки, помити, почистити, допомогти, відповісти на всі питання.
Лікар спочатку вигорає в операційній, потім має всім відповідати.
Якби на волонтерських умовах люди хоч з якимось медичним або документальним досвідом приходили та просто допомагали! … Немає санітарок, медсестер. А ті, що є зашиваються.
На матеріальне забезпечення зараз ніхто не бідкається. Є ліки, є імпланти, є все для першочергової хірургії. Але немає рук, які будуть це робити", – говорить Олексій.
Безліч брудних травм
"Травми м’яких тканин у військових – це завжди брудні травми. На них одяг, піт, вони десь в окопі, туди прилітає снаряд, розривається, це все лайно залітає в організм і гниє там, – пояснює лікар. – З чим стикаються хірурги, які багато оперують? З резистентними інфекціями.
Солдата ранили, йому у першу годину вкололи антибіотик, потім знеболювальне чи кровозупинне (є протоколи такмеду). Так от, на полі бою часто неправильно підбирають антибіотики, вони виявляються неефективними та вирощують інфекції, які неможливо вивести.
У людства в принципі один антибіотик запасу – меронем, меропенем. Можливо, є ще такі сполуки… Один флакон коштує близько 500 грн, треба два на добу, якщо працюємо з такими інфекціями… Я думаю, велика проблема, що гнійно-септичних відділень на все місто у нас усього два".
Думки вголос
"Думаю, найкраща допомога – це завжди спеціальна хірургічна допомога, – продовжує Олексій Давидов. – Умовно, правильно, коли людина оперується у судинного хірурга у судинному відділенні у спеціальній лікарні.
А взагалі колись у мене була ідея: створити ресурс по типу Пром.юа, куди пацієнти могли б викладати свої клінічні випадки, кейси. Далі їх знаходили б лікарі, які спеціалізуються на їхній проблему. Це було б щось типу біржі, на якій лікарі б писали: "Я можу забрати та прооперувати ось цю людину, а я ось цю".
Медицина найвищого рівня
Олексій згадує, як у 2014 році в Україну приїздив професор з Ізраїлю і розповідав про досвід роботи під час терактів. Зараз з подібними виступами таі тренінгами по світу їздять наші лікарі, бо такої кількості військової травми останнім часом не було у жодній країні.
"Українці проводитимуть медичні конференції найвищого рівня, – впевнений лікар. – Наші цивільні медики зараз мають величезний оперативний досвід, стільки операцій просто не може бути у мирний час. Так от, цей досвід зіграє велику роль у лікуванні цивільних у післявоєнний період".
