Дніпрянка Анастасія пішла по стопах батьків та отримала чотири освіти.
До Міжнародного дня студента ми розповімо про дівчину з Дніпра – мисткиню, юристку, філологиню та волонтерку (і це все одна людина). На свою освіту вона витратила близько 10 років, бо просто захотілось знати та вміти більше.
Спойлер: мати багато дипломів у родині Анастасії – це сімейне.
Навіщо стільки освіт? Де дівчина застосовує свої знання? Як поєднувала роботу з навчанням? І головне, чи вартує результат зусиль?
"Просто за рік вирішила, що мені це треба"
27-річна Анастасія з Дніпра має чотири дипломи про вищу освіту. Молодшого бакалавра з академічного живопису вона отримала в Дніпровському театрально-художньому коледжі. Бакалавра права у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ. Бакалавра англійської, німецької та корейської філології в Університеті митної справи та фінансів. І магістра з міжнародних соціальних проєктів та волонтерської діяльності у Київському політехнічному інституті імені Ігоря Сікорського.
"Першим був академічний живопис, коли я 15-річна пішла зі школи після 9 класу. Я не закінчувала художню школу, нічого такого, просто за рік вирішила, що мені потрібна сама ця освіта. Не помилилась", – згадує Анастасія.
Після закінчення навчання Анастасія працювала викладачем живопису впродовж двох років у власно створеній майстерні. Студія стала майданчиком для творчих вечорів, літературників, концертів та інших подій. Але дівчині довелось вирішувати багато адміністративних питань.
"Я зрозуміла, що для ведення власної справи юридична освіта мені не зашкодить. Право – це корисна, класна та цікава штука, тому я вступила на другий курс бакалаврату з права", – розповідає дівчина.
Анастасія в будь-якому разі бажала отримати повну вищу освіту, однак продовжувати навчання в українських художніх ВНЗ не хотіла, каже, вони їй не до душі за своїм підходом. Тому юридична освіта стала для неї найкращим виходом – жити та працювати стало легше.
"Дешевше вступити в ВНЗ, ніж ходити на курси за двох мов"
Але вже наступного навчального року Анастасія перевелась на заочне навчання. Вона не бачила свого професійного розвитку в якості юристки, оскільки її робота була творчою, а правова освіта лиш допомагала розв'язувати додаткові питання.
Через рік після цього (на четвертому курсі) дівчина вступила паралельно на перший курс філології.
"Я просто порахувала, що мені буде дешевше вступити в ВНЗ, ніж ходити на курси з двох мов. Не пошкодувала", – посміхається Анастасія.
Каже, філологію обрала, бо завжди з цікавістю вивчала англійську. Хотілось поглибити знання для особистого та професійного розвитків. Анастасії довелось поєднувати навчання у двох закладах та роботу в майстерні.
"У моєму випадку, мабуть, це не так жахливо, як звучить. Але складнощі були. Особливо, якщо це сесія в одному ВНЗ і паралельно – денне навчання в іншому. Ось там можна застрелитись", – сміється Анастасія.
Дівчині доводилось постійно ("довго і складно", як сама каже) пояснювати викладачам затримку робіт, який у неї графік навчання та навіщо їй стільки освіт. За короткий час перерви між парами їй доводилось їхати з одного університету в інший.
Освіта, щоб розповідати прикольні історії друзям
Ще через рік, коли Анастасія закінчила навчання на бакалавраті з права, вступила на магістратуру в КПІ в Києві – це була її мрія, стати частиною "тусовки" такого університету. Два з половиною роки навчалась одночасно на філолога та магістра з міжнародних соціальних проєктів та волонтерської діяльності. Та, звісно, продовжувала працювати в майстерні.
"Виходить, що я магістратуру закінчила раніше, ніж бакалавра з філології", – задумливо говорить Анастасія.
Дівчина каже, що своєю освітою більшою мірою задоволена, ні в чому не шкодує і впевнена, що зусилля були того варті. "Як мінімум, щоб розповідати прикольні історії друзям. Наприклад, мені відмовились перезарахувати предмет "основи юриспруденції" всупереч тому, що у мене вже була вища освіта бакалавра з права", – посміхається вона.
"Та нащо мені та освіта, на роботі диплом ніхто не питає". "Корочку можна й у переході купити". "У моєму віці вже соромно сидіти за партою". "Та ти ж філологічний закінчила, нащо тоді медичний тепер". Такі вислови можна почути про вищу освіту. Ми поговорили з Анастасією про ці популярні думки та зрозуміли, що… З вищої освіти роблять культ, хоча насправді вона потрібна не всім.
У вас ще хтось в сім’ї має вищу освіту?
"У мене сімейне – мати багато освіти. У моїх батьків на двох – сім дипломів", – каже Анастасія.
Як ви вважаєте, 15 років – гарний час, щоб обрати професію на все життя?
"У 15-16 років вступати на якусь технічну освіту, ужиткову, а не наукового характеру – це класна практика, але до цього не варто ставитися як до освіти або професії на все життя", – зауважила дівчина.
Анастасія рада за себе і тих знайомих, чиє студентське життя почалось раніше, і хто, відповідно, раніше почав працювати. Своєю чергою це дало їй гарний досвід і більше можливостей в житті.
"У нас якось занадто лінійно і суворо ставляться до вищої освіти. Як на мене, немає такого критичного значення, чи буде освіта після 9-го класу, після 11-го, чи за кілька років. Це має залежати від людини, як їй комфортніше і доцільніше. Своїх дітей я цим точно задовбувати не буду", – каже Анастасія.
Кажуть, що люди чим старше стають, тим їм важче та нудніше навчатися?
Анастасія має досвід навчання і з однолітками, і з людьми молодшими, і старшими за неї. На юридичному разом з нею здобували освіту люди 30-40 років. Найстаршому однокурснику було 70 років – староста паралельної групи.
"Я вважаю, що вік – це питання мотивації. Старші люди розуміли, навіщо їм ця освіта і що вони від неї очікують. Вік не заважав. Крім того, вони паралельно вже працювали. Навряд чи у 17 років у них була така можливість", – каже дівчина.
Як ви оплатили своє навчання?
"На академічний живопис я вступила за контрактом, його оплатили мої батьки. А потім я вже працювала, тому два бакалаврати мала можливість оплатити сама. А магістратура була за бюджетні кошти", – каже дівчина.
Анастасія додає: оплачувати навчання було легше, ніж сучасним студентам, бо 5-7 років тому це були ще не такі страшні суми.
Кількість освіти впливає на ваш дохід?
Анастасія впевнена, що робота – не завжди є лінійним процесом "про кар'єру".
"У мене немає лінійного плану розвитку в певному професійному напрямку. В різні періоди свого життя я працювала і буду працювати в різних місцях, виконуючи різні обов'язки. Мені не цікаво обирати одну конкретну посаду та зростати вертикально, ставати якимось більшим начальником", – пояснює дівчина.
Анастасія пояснює, що при отриманні освіти розмір зарплати – не головна мета. Коли почалась повномасштабна війна і більшість людей, які займались у майстерні дівчини, виїхали, Анастасії допоміг її партнер – підтримав морально та допоміг впоратись з комунікаційними процесами.
Студентство – це найкращі роки життя?
"Про це добре казав мій батько: "Якщо кращі роки вашого життя позаду, наскільки ж вам має бути страшно жити?". Вони (роки) десь класні, десь не класні, все по-різному. Навколо студентства занадто багато романтизації" – каже Анастасія.
Дистанційка вб'є якість освіти?
"Це дуже велика шляпа насправді, тому що студентське життя, як таке, це набуття досвіду. Люди знайомляться, потім йдуть працювати. Хтось кооперується, здружується з однокурсником чи однокурсницею, і разом починають свою справу", – каже Анастасія.
Анастасія вважає, що через дистанційку постраждали саме контакти між студентами, зменшились кооперація і можливості для отримання досвіду.
Як студентство змінила війна?
"У нас буквально є покоління молодих людей, які в тій чи іншій формі проживають війну. Це ***** досвід для держави", – каже Анастасія.
Які поради ви можете дати людям, які вагаються, отримувати чи ні освіту?
"Вища освіта не обов’язково потрібна кожному. Культ освіти, як обов'язкового для кожного, не потрібен. Якщо здобути освіту все ж необхідно, але не можете знайти нічого цікаво, то не обмежуйтесь географічно – ані містом, ані країною. Між людиною, яка "через не можу" відучилася в Україні, і тою, яка отримала класну, цікаву їй освіту закордоном та повернулася, друга явно краще", – радить Анастасія.
