Після 24 лютого 2022-го бібліотеки Дніпра вилучили 20 тисяч російських книжок, натомість – отримали нових читачів.
Бібліотеки Дніпра на початку повномасштабного вторгнення спочатку не працювали взагалі, за деякий час зі скрипом відкрилися три заклади з міських – ті, що мали власні укриття. Потім ще 21 бібліотека вийшла з простою, завдяки тому, що уклала договір з будівлями поряд, аби користуватися їхніми укриттями. Відкрилися – і одразу до нових викликів: треба зняти з полиць усі книжки, що пов’язані з росією.
Про те, як живуть бібліотеки зараз, – читайте у нашому спеціальному матеріалі до Всеукраїнського Дня бібліотек, який відзначається 30 вересня.
"На початку війни було важко, зараз теж нелегко". Про те, як бібліотеки знову запрацювали
Вранці 24 лютого 2022 року бібліотеки не відчинили свої двері для читачів. За деякий час відновити роботу змогли тільки ті філії, що мають укриття – всередині будівлі або принаймні у радіусі 500 метрів.
"Ми отримали рекомендації від Мінкульту, де нам радили прибрати з відкритого доступу книги, які підпадали під декілька категорій. Перша: вони були видані російською федерацією з 1991 року. Друга: у санкційному списку є автор, видавництво або герой книги", – розповіла директорка "Дніпровських міських бібліотек" Юлія Бардукова.
У результаті дніпровські бібліотекарі вилучили 20 тисяч небажаних книжок. Їх не спалювали, на макулатуру не здавали, запевняє Юлія Бардукова. Просто перенесли у приміщення, де відвідувачі не ходять.
Коли самі дніпровські працівники трохи оговталися, стали допомагати іншим закладам, згадує Юлія. Відправляли книжки на Херсонщину та Чернігівщину. Через обстріли росіян ті бібліотеки втратили майже весь свій фонд. Книжкову гуманітарку отримали й українці за кордоном. Жителі Дніпра приносили примірники, які їм не потрібні. А бібліотекарі відправляли книжки до Англії та Німеччини. Загалом на допомогу поїхало 6 тисяч видань.
"Люди хочуть читати українською". Чому кількість відвідувачів бібліотеки збільшилася
Детектив, фантастика та романтична історія – такий рейтинг найпопулярніших жанрів у центральній бібліотеці.
"Запитують літературу, щоб відволіктися від негараздів. На жаль. Детективи завжди були популярні. А далі – кому що більше подобається. Найчастіше до нас приходять жінки", – розповідає бібліотекарка Олена Петренко.
Пані Олена вважає: до них у бібліотеку приходить найрозумніша молодь. І у воєнний час кількість населення, що читає, до 25 років зросла ще більше. Причин декілька, перша – це переселенці. Вони найчастіше беруть книги для дітей, помітили співробітники бібліотеки:
"Дитяча література виросла в ціні, і батьки не завжди можуть дозволити собі книжку за 400-500 гривень. У нас є нові видання, гарні. Тепер маємо й окремий дитячий зал".
За спостереженнями бібліотекарів, дорослі найбільше полюбляють таких українських письменників як Андрій Кокотюха та Андрій Курков – авторів детективів, також поета Сергія Жадана і реаліста Юрія Винничука.
"Якби у нас було більше української книги, я певна, читали б тільки її. Помітила, що стали більше вітатися українською. Молодь – 100%, і дехто зі старшого покоління відмовився від російської", – додала бібліотекарка Олена.
Що про бібліотеки кажуть дніпряни?
У соцмережі ми провели опитування: спитали жителів міста, чи ходять вони за книжками до бібліотеки та яким бачать майбутнє цих закладів.
"Я активно ходила за дитячими книжками, коли син був малий. Зараз – ні, бо слухаю аудіо, а що подобається – купую. Гадаю, якщо бібліотеки будуть практикувати тематичні актівіті, читання, спілкування з сучасними авторами, то мохом не покриються", – вважає Євгенія.
"Дуже гарна бібліотека на вулиці Воскресенська у Дніпрі, моїй доньці дуже сподобалося і мені теж", – написав Олександр.
"На жаль, в Дніпрі за останні роки зачинили та знищили майже усі районні бібліотеки. Тому питання треба ставити по-іншому: навіщо це зробили та чому громадськість не відстояла своє право та доступ до книг?", – питає Костянтин.
"Ми – більше, ніж просто бібліотека". Про волонтерську діяльність та активності
У Центральній міській бібліотеці на початку повномасштабного вторгнення працював центр підтримки переселенців "Я – Маріуполь". З часом волонтери знайшли інше приміщення, але ідея допомагати людям у бібліотеці залишилася.
"Ми вирішили запровадити роботу з психологами на постійній основі, організовувати майстер-класи. Оскільки садочки не працюють, влаштували суботами заняття для маленьких діток, на кшталт дошкільної освіти", – розповіла директорка "Дніпровських міських бібліотек" Юлія Бардукова.
Також у бібліотеці працюють літературно-художній та історичні клуби, де усі охочі можуть послухати лекції, наприклад, з краєзнавства.
"Регулярно організовуємо "Бібліопікніки", які проводяться на відкритих локаціях: в парку Глоби, сквері Слобожанському, на житломасиві Західний", – додала Юлія Бардукова.
А ще у будівлі бібліотеки працюють виставки. Зараз це, до прикладу, експозиція, присвячена українській вишивці.
На першому поверсі мають фотозони, каже директорка міської бібліотеки. Усе, аби зацікавити дніпрян:
"Також у нас проходять кінопокази суботами. Коли влітку дітям не було чим зайнятися, то вони йшли до нас".
На першому поверсі працює крамничка, де продають списані книги. За кошти, що виторгували з продажу, розповідають у бібліотеці, купили 35 нових книжок. Бо ж гроші на оновлення фонду не отримують.
Кролик Лизунчик або як бібліотека завела власний символ
Сірий вухань Лизунчик – символ міської бібліотеки. Кролик – це подарунок на Новий рік, розповідає директорка. Адже 2023 – рік кота і кролика.
"За рік він виріс втричі. Лизунчик перегриз нам усі дроти, мишки, книжки. Але діткам дуже подобається. Ми його інколи приводимо у читальний зал, на заходи. Наш кролик навіть отримує зарплатню у вигляді яблучок та моркви", – каже директорка бібліотеки Юлія Бардукова.
"Ці книжки у нас випадково з’явилися". Про Бібліотеку української діаспори ім. Джона Маккейна
Міська бібліотека є найбільшою у Дніпрі. Але ми побували ще й у найновішій – це Бібліотека української діаспори. Причому розташувалася вона в тій самій будівлі, що і міська. Ідея створити новий заклад з’явилася випадково, розповідає завідувачка Наталія:
"Мер Дніпра під час робочої поїздки у місті Рочестер познайомився з літнім професором Володимиром Пилишенком. Він працював професором при Рочерському університеті. Володимир показав нашому меру свою домашню бібліотеку. Виявилося, що всюди, де б він не був, збирав українські книжки".
Колекціонувати примірники почав ще батько Володимира. Родина емігрувала в США у роки Другої світової війни, але від читання українського відмовитися не змогли.
"У колекції – унікальні видання української діаспори в Канаді. Вони написані цікавим діалектом. Є дуже давні книжки, яким понад 100-150 років. Один з найцікавіших примірників – старе Євангеліє, яке підписав патріарх Мстислав, а він був племінником Симона Петлюри", – розповіла під час маленької екскурсії завідувачка відділу Наталія Прудченко.
Частина видань нині перебуває у сховищі, на полицях залишилося близько тисячі книжок. Родину Пилишенків, каже Наталія, більше цікавили історичні видання: тематика ОУН, УПА, Голодомору.
У самому ж приміщенні бібліотеки постійно проходять лекції, поетичні вечори. Наталія Прудченко називає цей зал сучасним простором для цікавих зустрічей. Сюди можна прийти просто попрацювати, у бібліотеці є вай-фай.
Яка вона, бібліотека майбутнього?
У центральній міській бібліотеці мріють про цифровізацію. Така практика, каже директорка Юлія Бардукова, в Україні вже є:
"Нам дуже необхідна програма, яка полегшує процес роботи. Це – автоматична видача книг, інвентаризація, списання, особисті кабінети. Працює так: на сайті бібліотеки читач замовляє книгу, приходить і забирає, без черг".
Бібліотека майбутнього, вважають у міській центральній, – це не заклад радянського зразка, а такий собі хаб, що надаватиме культурні послуги, і буде центром спілкування.
"Хочемо, щоб була тут запашна кава, невеличке кафе-читальня. Осучаснити наші простори. Щоб у кожній бібліотеці були окремі місця для дітей і дорослих", – додала директорка "Дніпровських міських бібліотек" Юлія Бардукова.
