"Цей фільм про нас". Відвертість актора фільму "Довбуш", прем’єру якого можна подивитись у Дніпрі

Зброя, кров і піт, атмосфера на знімальному майданчику та важкі зміни по 14 годин.

Робота над фільмом "Довбуш" почалась п’ять років тому, а його прем’єра відбудеться сьогодні – до Дня Незалежності України. Актор Олег Шульга – родом з Дніпра, він виконав роль "стрільця" в фільмі.

КУСТу Олег Шульга розповів про те, як створювався "Довбуш", про складнощі на знімальному майданчику та не тільки.

"Довбуш" заснований на реальних історичних фактах і розповідає про життя українців в Карпатах 18-го століття під час панування польської шляхти.

Далі – пряма мова Олега Шульги.

"Ми хотіли створити великий театр"

Мій шлях в акторстві почався у 1993 році, коли я потрапив у театр "Віримо" (тоді він ще мав статус студії). Ми були студентами та школярами, але викладалися у своїй професії на всі сто відсотків, адже мали на меті створити великий та прекрасний театр. Там я пропрацював до 2018 року.

Після 25 років театру у моєму житті настала епоха кіно. Не можу сказати, що це був мій свідомий вибір, мене просто запросили зіграти у фільмі "Червоний". Потім з'явилось ще більше проєктів та пропозицій: "Нюхач", "Позивний Бандерас", "Мати апостолів", "З зав’язаними очима", "Штормова школа", "Доброволець", "Довбуш".  Глобальної різниці між кіно та театром не відчув. Мені здається, головне – просто бути якомога кращим актором і весь час працювати, самовдосконалюватись, поглиблювати свої навички.

"Особливий підхід до створення касту" 

Головний режисер фільму "Довбуш", Олесь Санін, довго виношував ідею створення фільму, тривало готувався і тому кастингу в акторів не було. Він заздалегідь знав, кого та на яку роль хоче взяти. Це дуже цікавий підхід до створення касту і таке не часто зустрічається в кіноіндустрії. Митець у своїй голові уявив ідеальну картинку й власне її втілив. Ми з Олесем домовились про зустріч, я не знав, що саме ми будемо обговорювати. Та коли ми зустрілись він повідомив мені про те, що буде знімати "Довбуш" та запропонував роль.

"Кожен погляд повинен бути переконливим"

У фільмі "Довбуш" я граю роль "стрільця". У мого персонажа своє обличчя, свої особливі навички та історія. Мені дуже важливо було вивчити біографію образа, обговорити її з режисером, щоб потім кожен погляд, кожен рух, кожна дія персонажа були переконливими. Версія біографії мого персонажа в тому, що він з великої України тікає від зруйнованої долі та потрапляє у гори. Там він доєднується до опришків. Якщо говорити сучасно, то у фільмі я снайпер.

Фільм "Довбуш" став улюбленою роботою у багатьох акторів касту і, звичайно, у мене. В кожну роль актор закохується та "народжує образ". Я люблю свого "стрільця", він живе у мені й досі. Я хотів би ще і ще проживати цю роль, знімати додаткові серії.

"Акторство – унікальна професія"

Коли в актора немає роботи, то він починає думати "я нікому не потрібний, я не талановитий" тощо. Тому акторство  – це унікальна професія, де люди справді хочуть працювати.

Актор щасливий коли в процесі зйомок з’являються ще навантаження:

Все, що можливо для інших людей здається важким й навіть неможливим, акторами завжди сприймається позитивно. Саме так було під час зйомок фільму "Довбуш" – для нас це суцільне свято, дарма що бувало фізично та психологічно важко (одна зміна тривала від 12 годин до 14). Дощі, земля, каміння, біготня, дим, кров та піт – така атмосфера дуже часто панувала на майданчику. Начебто труднощі, але сприймалися як величезний кайф.

"Я багато готувався до ролі"

У першу чергу я перечитав все про "Довбуша". Мені це допомогло зрозуміти дух епохи, особливості суспільства того часу.  Я повністю  занурювався в історичний та літературний матеріали.

Щоб фільм був максимально яскравий та реалістичний, нам підібрали справжню, робочу зброю. Щоб вистрілити з рушниці, ми дійсно вставляли туди кремінь, заряджали порохом. До цього треба було звикнути, бо це не сучасна зброя. Перезарядити таку рушницю – це фізично важко, бо вона величезна – ствол довжиною у метр. Це була така собі гімнастика, яку треба було виконувати, аби в кадрі я не виглядав як людина, що вперше в житті взяла до рук рушницю.

"Було фізично складно під час зйомок"

У фільмі буде сцена, де ми біжимо вгору зі своїми набутками (когось пограбували). Красивий кадр повинен мати перспективу, тому ми повинні були пробігти метрів 150: кілька разів на загальний план, кілька на крупний одного персонажа, кілька на крупний – іншого, кілька разів, щоб зняли зі спини та з боку. Це було важко, але весело.

Цікавий кадр, де наша ватага зустрічається з польським військом. У фіналі сцени я роблю постріл. Ми знімали цей кадр стільки разів, що рушниця вже відмовлялась стріляти. Бо від горіння пороху утворюється нагар. Зрозуміли: зброя не витримує.

"Цей фільм про нас"

У фільмі є пряма алюзія до сьогоднішніх подій, хоча знімався він ще до початку повномасштабного вторгнення. Тоді я зрозумів: ми знімаємо один епізод визвольної війни, але вона вже триває сотні років. А зараз, мені здається, що ми всю цю героїку з фільму переживаємо кожного дня та кожної миті.

Фільм "Довбуш" можна подивитися в наступних кінотеатрах Дніпра: 

"Мост-Кіно", розклад сеансів тут. 

Multiplex IMAX Dafi, розклад тут. 

Multiplex у ТРЦ Караван, розклад тут.