Виїхати з окупованого Бердянська 33-річний тренер та власник студії "Dream dance studio" Іван Козлов одразу не міг, бо от-от мала народитись друга донечка. Аби немовля мало все необхідне для свого життя, її татко відстоював черги в аптеку на 200-300 людей. При нагоді Іван таки вивіз з міста свою родину та справу життя – танцювальну студію.
Як діставались Дніпра? Чи важко зараз вести бізнес? Читайте у нашому першому тексті циклу "Переселені".
"Танці – це була любов з першого тренування"
На танці шестирічного Ваню віддала мама, але він не зрадів такому її рішенню. Адже стереотипно вважав, що це заняття не для чоловіків. Та перше тренування змінило думку Івана, він безнадійно закохався у бальні танці через легку та приємну атмосферу у залі.
"Згодом зрозумів, що танці – це не розвага, а спорт. Я привчився до дисципліни, ставити собі цілі та досягати їх, перемагати та філософські реагувати на невдачі".
У шість років Ваня не мав інтернету, тому відчував інформаційний вакуум. Доводилось мільйони разів передивлятись касети з записами танцювальних конкурсів та змагань. Хлопчику хотілось зрозуміти секрети видатних професіоналів: як вони тренуються та чому перемагають.
"Спочатку я займався три рази на тиждень, а під час підготовки до чемпіонатів – щодня по три-чотири години. Викладачі навчили не боятися перешкод: якщо в мене є ціль, то я у будь-якому випадку рухаюсь вперед з невеликою ноткою авантюризму".
"Переломний момент у кар'єрі"
У 18 років Іван почав займатись з дітьми – став асистентом тренера. Через п’ять років танцювальна пара хлопця розпалась, він не зміг продовжувати кар'єру. Але він зрозумів, що йому подобається викладати дітям, тому відкрив свою власну студію у Бердянську.
"Існує таке правило: якщо ти відкриваєш власну справу, то вона буде приносити тобі прибуток та задоволення приблизно через 5 років. Десь так і сталося в мене".
У роботі з дітьми Івану найбільше подобається бачити результати своїх вихованців, відчувати їхню радість від перемог.
"Радість дітей – це кайф! Ти віддаєш частинку себе, а вони так само діляться з тобою своєю енергетикою та задоволенням. Коли вони отримують бажані нагороди на змаганнях, то відчувається, що все це не дарма".
Іван Козлов став керівником Клубу Спортивного Танцю "ФАВОРИТ" "МРІЯ", здобув звання International adjudicator IDSA, International dance teacher IDSA.
"Війна змінила все"
Власна успішна студія танців, маленька донька, вагітна другою дитиною дружина – так зустрічав повномасштабну війну Іван Козлов. Родина одразу не виїхала, бо жінка вже була на дев’ятому місяці.
"В окупації ми прожили до кінця травня. Перші дні війни провели у бомбосховищі школи, в якій я колись навчався. 28 лютого до міста дійшли російські війська, ми опинились в окупації. Почалося таке життя, як на початку 90-х років: тотальний дефіцит. Завдяки хлібокомбінату та м'ясокомбінату у нас були хліб, м'ясо та ковбаса. Але інші продукти швидко скінчились: не було предметів гігієни, шампунів, підгузків для дітей".
Щоб зібрати усе необхідне для народження малюка, Іван йшов до аптек о третій ранку і відстоював черги у 200-300 людей. Відразу після народження дитини сім'я прийняла рішення виїжджати з окупованого Бердянська.
"Нам вдалося виїхати лише з другої спроби. Перший раз (в кінці квітня) нас розвернули. Ми залишилися ще на місяць. Якось мені подзвонив перевізник і повідомив, що через декілька днів буде їхати до Запоріжжя. Запропонував з ним. Ми швиденько зібралися: брали тільки дитячі речі старшої доньки та молодшої".
Цю "подорож" Іван називає лячною: на блокпості не пропускали, потім зламався автобус, темнішало, і тільки чутно було, як десь працює артилерія.
"На українському блокпості ми вперше за три місяці почули українську мову. Жінки плакали від радості. О 12 ночі дістались до Запоріжжя. Уся поїздка з Бердянську зайняла близько 18 годин".
Але у Запоріжжі Іван із сім'єю вирішили не зупинятися. Обрали Дніпро, адже чоловіку дуже подобалось це місто, а також друг запропонував там допомогу з житлом.
"Дніпро – велике та динамічне місто, де вирує життя. Місто має досить потужну танцювальну школу. Один з моїх колег запропонував свій зал, щоб я міг почати тренувати. У серпні 2022 року я повернувся до тренерської діяльності".
Спочатку до Івана записались лише три дівчинки-танцівниці, а зараз вже є близько 30 вихованців. Усі діти – новачки у бальних танцях, а тому Іван зараз навчає їх базі. Шлях цієї малечі у спорті тільки починається.
"Буває важко працювати, бо у Дніпрі величезна конкуренція: якщо в Бердянську було небагато колективів, то тут їх чимало, кожен працює та заохочує учнів прийти саме у його колектив".
Нині Іван викладає хореографію та бальні спортивні танці у двох залах: перша зала орендована ("Dream dance studio"), а друга зала – у дитячому молодіжному клубі "Лідер".
Долучитися до занять Івана можна тут. Зараз запрошують найменших дітей – 4-5 рочків, а також є дві групи, куди можна привести хлопчика чи дівчинку віком від 6 до 8 років.
