Куди звертатися та чи можна врятуватися: залишаємо перелік організацій, що допомагають жінкам.
Кадри з організаторами п'яних вечірок у Києві, які принижували дівчат, швидко розлетілися, історія набула великого розголосу. Правоохоронці затримали двох організаторів. Згодом стало відомо, що блогеру та його спільнику вручили підозру за розповсюдження порнографічного контенту. За це їм загрожує до 7 років ув'язнення.
Варто пам’ятати: насильство – це не лише побої. Найчастіше люди під насильством розуміють умисне нанесення одним партнером іншому тілесних ушкоджень або ж зґвалтування. Проте, за словами експертів, насильство включає десятки форм насильницької поведінки. У всіх цих різновидів є спільні ознаки: відсутність поваги до іншої особи, прагнення влади та контролю, керування його/її рішеннями та діями.
Зокрема, у суспільстві є поширеним психологічне насильство – це образи, приниження, придушення волі, емоційний тиск, шантаж, погрози. У родинах може мати місце економічне насильство – коли один член сім'ї позбавляє іншого матеріальних цінностей, грошей, пильно контролює витрати, забороняє базові потреби, наприклад, лікуватись тощо.
Сьогодні ми зібрали особисті історії дніпрянок, які у своєму житті зіткнулися з насильством.
Імена деяких героїнь змінені з етичних міркувань.
Пам’ятаю синці на руках від його "обіймів"
Маргарита – 19-річна студентка з Дніпра. Вона навіть не могла подумати, що колись зіштовхнеться з насильницьким ставленням з боку парубка. Для Рити завжди прикладом здорових стосунків були й залишаються батьки. Вона не чула з їхніх уст образливих слів, що ж говорити про рукоприкладства чи цькувань. Дівчина зізнається: ніколи більше не дозволить себе ображати.
"Думаю, що таких історій як моя – чимало. Хоча і трапилася вона кілька років тому. Я – гарна, молода, модно вбрана дівчина з Дніпра – приїхала у село до бабусі. Того літа поїздка була недовгою, бо перейшла в 11 клас, батьки записали до репетиторів. Серед подруг були переважно сусідські дівчата. Вони мене і познайомили з Сергієм. Чомусь раніше я його не бачила. Мені він здавався не таким як міські, не був пихатий, не нахабний. Хоча на кілька років старший, а мені й в радість, що не ровесник. На вихідних ми ходили на дискотеку, проводив додому. Стосунки були більші, ніж просто дружні. Але на секс я не була готова. Це і стало причиною його агресії. До сьогодні пам’ятаю синці на руках від його “обіймів” і стукіт серця, коли бігла додому. Він сказав, якщо я йому відмовлю, то він мені у будь-якому випадку покаже, хто такий справжній чоловік. Навигадує таких історій, що помру від сорому, що всі пальцем тикати будуть. У кожному будинку знатимуть, яка я “зірка”. Уявляєте мій стан", – пригадує дівчина.
Через кілька днів після інциденту дівчина повернулася у Дніпро. Батькам нічого не говорила: боялася реакції тата. Він би "перевиховав" того хлопця, поговорив би "по-чоловічому".
"Ця ситуація залишилася в голові як маркер. От спілкуєшся з хлопцем, наче здорові стосунки. А потім думаєш, якщо він такий як і той бовдур. Чекаєш на підставу".
"Осуд зупиняє нас дівчат"
Для 35-річної Тетяни неприємне знайомство відбулося у нічному клубі Дніпра. Подруги давно знали цих хлопців, товаришували. Відпочинок був традиційний: танці, алкоголь, розваги, жарти.
"Коли почали збиратися додому, то всі вирішили їхати до хлопців на квартиру. Вони жили разом, винаймали житло. І таксі обійдеться недорого, і продовжимо гуляти. Веселощі тривали недовго, бо всі були напідпитку і лягли спати. Один з хлопців почав до мене залицятися, обіймати, цілувати, прямо натякаючи на секс. Спочатку сміялася, намагалася перевести все в жарти. Коли зрозуміла, що юнак ну дуже цілеспрямований і “пахне смаженим”, я викликала таксі, сказала, що вдома чекають дві маленькі донечки, яких залишила з бабусею. Все обійшлося легким переляком. Я не зверталася до поліції та я навіть майже нікому не розповідала. Бо скажуть: ти сама пішла до квартири, ти сама у нього залишилася, ти про що думала… І таких фраз “ти сама” було б безліч. І цей осуд зупиняє нас дівчат, ми залишаємося сам на сам зі своїми спогадами”, – говорить Тетяна.
Дніпрянка переконана, що у суспільстві вкоренився якийсь нездоровий стереотип: якщо ти заходиш до квартири хлопця – ти автоматично даєш згоду на секс. Хоча ніхто ні за яких умов не має права чинити насильство над людиною.
Самостверджувався тим, що принижував мене
Таких висновків дійшла дніпрянка Анна, яка розлучилася зі своїм чоловіком після 3 років подружнього життя. Він не підіймав на дружину руку, але постійні цькування поставили крапку у стосунках.
"Він самостверджувався тим, що принижував мене. Не так готую, не так прибираю, не так одягаюся. Не так складаю речі, мало заробляю. Спочатку намагалася виправлятися, змінюватися. Але потім зрозуміла, що не там собака зарита. Навіть коли перейшла на іншу роботу і зарплата зросла в рази – докори не зникли. Я поставила собі запитання: чи хочу я, щоб наша майбутня дитина росла в такій атмосфері? Потім більше: я усвідомила, що взагалі не хочу дитини від нього. Подала на розлучення", – поділилася своєю історією Анна.
Щоб насильство не повторилося
З насильством (фізичним, психологічним, економічним чи сексуальним) не можна примирятися. Зокрема, спеціалісти підкреслюють, що це в жодному разі не провина особи. Від подібних дій може постраждати будь-яка людина. Не існує ситуацій чи факторів, які виправдовують знущання, біль, погрози, приниження та інше.
"Питаннями запобігання і протидії домашньому насильству в Україні займаються уповноважені особи та відомства, що діють згідно з визначеними процедурами. У першу чергу треба пам’ятати, якщо ситуація критична, людина повинна зателефонувати до поліції за номером 102 та описати ситуацію", – зазначає голова громадської організації "Пані Патронеса" Анна Карпеченкова.
Експертка Анна Карпеченкова підкреслює, що нині у Дніпрі є різні організації, структури, центри, куди можуть звертатися жертви домашнього насильства
Правозахисні послуги (а саме консультації й роз’яснень з правових питань щодо відповідальності кривдника, допомогу у складанні заяв, скарг) жертви насилля можуть отримати за такими адресами:
‣ Дніпровський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги: (098) 044-29-95 (099) 161-52-72, вул. Старокозацька, 56, 4 поверх).
‣ Бюро Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги: (099) 161-52-72, вул. Філософська, буд. 39а, 1 поверх.
‣ Бюро Лівобережне Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги: (068) 946-51-26, пр. Мануйлівський, 31, каб. 12.
Для отримання спеціалізованих послуг психолога, соціального працівника, безпечного поселення в кризову кімнату та притулок для постраждалих:
Денний центр соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від насильства та/або насильства за ознакою статі з кризовою кімнатою: (056) 767-18-46 (066) 448-61-54, пр. Сергія Нігояна, 3.
Також можна розповісти про свою проблему за такими телефонами:
‣ (056) 785 73 60. Це контактний телефон мобільної бригади, що надає консультації з соціальних та юридичних питань. Спеціалісти можуть здійснювати екстрене, кризове втручання. Тобто надати оперативну, короткотривалу допомогу, захист і підтримку особам, які переживають насильство в сім’ї. Їхнє завдання розв'язувати першочергові проблеми постраждалих.
‣ (099) 520 79 18 – черговий адміністратор (цілодобово). Міський центр підтримки дітей та сімей "Мамине щастя", відділення для жінок з дітьми.
‣ (099) 520 79 34 – черговий адміністратор (цілодобово). Міський центр підтримки дітей та сімей "Мамине щастя", відділення для жінок без дітей. Електронна пошта: cspds-mh@ukr.net.
Крім того, в Україні є кілька "гарячих ліній":
‣ безкоштовна та цілодобова "гаряча лінія" 15-47 (з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей);
‣ національна "гаряча лінія" з запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0 800 500 335 або на короткий номер 116 123. Дзвінки безкоштовні.
‣ єдиний контакт-центр системи безоплатної правової допомоги (цілодобово, безкоштовно): 0 800 213 103.
