Похід у 1300 кілометрів через п’ять столиць: як відеомейкер три місяці йшов пішки для допомоги ЗСУ

Похід у 1300 кілометрів через п’ять столиць: як відеомейкер три місяці йшов пішки для допомоги ЗСУ

Як два друга з України опинилися в Індії та вирішили пішки пройти 1 300 кілометрів та зібрати 1 мільйон 300 тисяч гривень. 

Вже два тижні, як Антон Алдошин повернувся з походу, але досі не відпочиває: роздає інтерв’ю, знайомиться з місцевими волонтерами, бере участь у мітингах на підтримку України. Зараз він у Варшаві, це була остання столиця його подорожі. 

Антон – продюсер, режисер і мандрівник, сам організовує експедиції. Перед великою війною разом з другом він полетів в Індію знімати влог і промокампанію сезону своїх походів в Україні. 

Антон

У тебе вдома війна, а навколо карнавал

"Останнє літо перед війною (як це жахливо звучить) ми з другом почали водити людей у походи, а напередодні 24 лютого самі полетіли в Індію, – говорить Антон. – Застали все там. Уявіть, навколо тропічний рай, люди з усього світу з’їхалися, щоб пожити у джунглях, покупатись в океані. І тут ти дізнаєшся, що у тебе вдома – війна. 

Пам’ятаю, я зі скляними очима виходжу на пляж, а там карнавал з величезними статуями, людьми у костюмах, грає музика, знімають відео, і ти серед усього цього не розумієш, що відбувається, ніби їде дах". 

Після початку повномасштабної війни Антон та Артем Сапельніков ще пів року прожили в індійському місті Дармсала. Звідти віддалено вивозили мам і сестер у Європу. Своє туристичне спорядження передали теробороні, офіс власного продакшну у Дніпрі Антон переобладнав у шелтер для вимушених переселенців. Але за його словами, "комплекс провини не так просто зникає". Чоловік відчував, що робить недостатньо. 

З Індії Артем та Антон приїхали у Європу, і вже там вирішили робити те, що вміють найкраще: мандрувати. Вони захотіли привернути увагу європейців до вторгнення росії та зібрати гроші для своїх знайомих та інших бійців з 231-го батальйону у Дніпрі.  

Організм впадає у сплячку 

Величезний піший маршрут склали через п’ять європейських країн, які надали Україні допомогу і прийняли найбільше вимушених переселенців. Це Німеччина, Чехія, Австрія, Словаччина, Польща. 

"Я знаю, що я витривалий, сильний і психологічно стійкий, знаю, що Артем – тренер з боксу, але коли ти уявляєш, скільки це ночівель взимку у наметі, і що з однієї до іншої столиці в середньому два тижні йти – стає страшно. Хоча… у перший же день походу страх зник, ми сфокусувалися на діях", – згадує Антон. 

Стартували чоловіки 19-го жовтня. У поході треба було ще й знімати та монтувати відео, аби нагадувати аудиторії про донати. 

Суть всієї акції у тому, щоб взимку протягом трьох місяців пройти 1300 кілометрів, дорогою спілкуючись з європейцями та українцями, які втекли від війни, зняти про це відео і допомогти ЗСУ. 

Класичний день у подорожі виглядав десь так:

"Прокидаємося у наметі. Ти вилазиш з нього і завжди дивуєшся, бо не пам’ятаєш, де вночі його встановив. Роздивляєшся все. Далі – ранкова кава. Порції великі, десь по пів літра на кожного, тому що спати на холоді складно, організм ніби в сплячку впадає, треба більше зусиль, аби прокинутись. Готували на газовому пальнику. Три місяці я снідав однаковою стравою – вівсянкою з горіхами та сухофруктами (і не набридло). Мій організм чекав на кашу, як на головну страву якогось свята. Далі по графіку – дві години монтування відео, зйомок сторіс, спілкування з журналістами, людьми, які чекають на нас у наступному місті. Потім збори речей і табору, намету. Три години на день ми витрачали на табірну рутину. Йшли з речами далі. Кожен ніс свій рюкзак по 30-33 кілограмів", – розповідає Антон. 

По дорозі дехто зупинявся на машині та пропонував підкинути чоловіків з важкими рюкзаками й прапором України за спиною, але Антон завжди відповідав "only foot".

"Кожен з нас втомлювався. Коли мали настрій, проводили час у такому дружньому вайбі, а якщо  ресурсу було замало, фокусувалися на робочих та організаційних питаннях, боролися з обставинами".

З Кракова до Варшави сам 

На шляху від столиці до столиці два друга зустріли тисячі європейців. Тих, що не підтримують Україну або займають нейтралітет, можна було перерахувати на пальцях однієї руки. Їм Артем і Антон тим паче пояснювали, що насправді відбувається. 

"Я показував фотографії та відео, відзняті моїм дідусем з Нікополя, – говорить Антон. – Показував посічену градами вулицю, на якій провів половину свого дитинства і пропонував їм уявити, що я відчуваю… Часто європейці щось чули про повномасштабну війну, навіть допомагали українцям. Але ми дали їм конкретне переживання, розуміння, що це може прийти до тебе, коли ти не очікуєш".

Зустрічалися по дорозі й росіяни та білоруси, які давно живуть у Європі, деякі з них задонатили на ЗСУ. Але найбільш тепло Артема та Антона зустрічали українці. Багато хто плакав на їхніх вуличних концертах (так, з собою у них була ще й гітара), потребував просто обійнятися, поговорити. У кожній столиці завдяки медійній підтримці проєкту на чоловіків чекали свої. А у Братиславі, до речі, Артем і Антон вийшли на сцену разом з гуртом Kalush, який мав у цей час концерт, і розповіли свою історію.

Діставшись останньої країни у списку, Польщі, Артем сказав Антону, що через неймовірно сильне психологічне і фізичне навантаження змушений завершити проєкт, не дійшовши столиці Польщі – Варшави. Антон на кілька тижнів залишився один з більш ніж 40-кілограмовим рюкзаком, але зрозумів друга, не маніпулював спільною метою.

"Три місяці – це маленьке життя, це дуже складно", – говорить Антон. Він має психологічну освіту і розуміє, що таке ресурс та його вичерпність. 

Вже прийшовши у Варшаву, відеомейкер набрав діда відеозв’язком і почув: "Нікополь стоїть, синку, ми стоїмо і всіх їх мали на увазі!"

Антон взяв участь в українському мітингу. На нього у Варшаві чекали сотні людей, вони скандували "Дякую", а ведуча оголосила зі сцени: "Перед вами  людина, яка пішки пройшла 1300 кілометрів". 

Мета була досягнута. 

Гроші 

За час мандрівки вдалося зібрати 230 000 грн, це приблизно 15 % від запланованої суми, але збір триватиме ще тиждень. 

Серед потреб батальйону: антени направленої дії, деталі для дронів і спорядження для підрозділів аеророзвідки, спорядження для навчання і підготовки особового складу, нічна оптика для снайперів і дві автівки: для підрозділу аеророзвідки й для медиків. 

Допомогти 231 батальйону можна за посиланням.

Фінал мандрівки

Поділитися: