"Вона.Війна": про жінок-активісток, які роблять наше життя кращим
Це наш п’ятий текст із серії "Вона.Війна". Сьогодні розповідаємо про жінку, завдяки якій стає менше пластику, а у дворах ваших ОСББ з’являються сади, та про жінку, яка створила притулки для постраждалих від війни людей з ЛГБТКІ-спільноти.
Раніше ми вже писали про жінок-військовослужбовиць та їхнє життя в армії, про засновниць благодійних фондів, які допомагають дітям, тваринам та прибирають сміття, про переселенок зі складними долями та про трьох мам, які досі чекають своїх зниклих безвісти синів.
Захист ЛГБТКІ людей: Ольга Полякова, засновниця Gender Stream
Їй 35 років, вона з Дніпра, за освітою інженерка, хоча ніколи не працювала за фахом. Після 24 лютого 2022 року вона була вимушена виїхати у Закарпаття.
"Наразі я у відряджені в Парижі по обміну досвідом з громадськими організаціями, які працюють для жінок постраждалих від домашнього насильства. Їх робота тісно повʼязана з роботою поліції, і цей досвід я привезу додому. Ми вже плануємо у вересні запустити новий проєкт разом з поліцією Дніпра", – повідомила жінка.
Ще у часи Помаранчевої революції Оля зрозуміла, що бачить для України самостійний шлях, а не "кальку росії".
І тоді заснувала власну організацію "Gender Stream", яка з 2016 року надає допомогу вразливим верствам населення. Оля підкреслює, що це не просто активізм – це дії з правозахисту.
"У фокусі нашої діяльності — допомога жінкам та дівчатам у контексті протидії гендерно зумовленому насильству, підвищення видимості ЛГБТКІ людей в суспільстві, а також підтримка військовослужбовиць та волонтерок, які на фронті ще з 2014 року", – розповідає Ольга.
Також учасники організації активно сприяють впровадженню законопроєкту 9103 про реєстровані партнерства.
"Ми також створили першу мапу організацій, які надають допомогу ЛГБТКІ людям в Україні та за кордоном, і провели перше у світі дослідження щодо потреб ЛГБТКІ людей", – розповідає жінка.
У 2016 році вона розпочала проєкт "Бийся як дівчина" – курси самооборони, які перетворились у масштабний освітній проєкт для сотень тисяч людей.
"Проєкт почався з нападу на мене у 2016 році, коли пʼяний чоловʼяга пристав на вулиці. Після цього я організувала групу самооборони для жінок і запросила тренера з техніки бою крав-мага", – розповіла Ольга.
Зрештою проєкт переріс у комплексну форму роботи з поліцією, яка також почала викладати жінкам техніку самооборони і надавала юридичний супровід. Пізніше в проєкті з’явилась психологиня, яка перетворила заняття на соціальне ком’юніті.
"Під час ковід проєкт переформатували в онлайн, що передбачало 15 відео з порадами експертів щодо самозахисту від гендерно зумовленого насилля. Зокрема, експерти у відео навчать розпізнавати різні види насильства й виявляти деякі форми кіберзлочинів, розказують про згоду на секс, токсичні стосунки, а також дають поради щодо самооборони", – розповіла засновниця проєкту.
Наразі Gender Stream розробляють новий формат проєкту "Бийся як дівчина", який би враховував особливості воєнного стану.
"Цей проєкт підвищив рівень довіри до поліції та суттєво збільшив кількість звернень до правоохоронців з приводу домашнього насильства", – наголошує Ольга.
"Я продовжую працювати, попри фізичне та моральне навантаження"
Після повномасштабного вторгнення Gender Stream відкрили три шелтери в Україні та Словаччині для ЛГБТКІ людей. Евакуювали 320 людей, надали понад 200 людям психологічну допомогу, майже 100 – отримали допомогу з оформленням документів для виїзду. Також в організації надають юридичну, фінансову та інші види допомоги.
"Це далеко не вичерпний перелік, але кожен наш проєкт – це крок до того, щоб зробити світ навколо кращим, безпечнішим та інклюзивним", – говорить Ольга.
Жінка також бере участь в консультаціях з гендерної політики, проводить тренінги з інклюзії та діверсіті (врахування різноманітності людей за походженням, статтю, віком і т.д. задля ефективної сумісної роботи).
"Як і більшість жінок в нашій країні, я продовжую працювати, попри фізичне та моральне навантаження, адже потреба розвивати гендерну політику не зникла, а тільки посилилась. У кожного та кожної є власні інструменти, як запобігти вигорянню та залишатись при здоровому глузді. Для мене це контроль власного часу, сепарація роботи та особистих справ і чіткий графік. Також це хобі, постійне навчання і регулярні зустрічі з психотерапевтом. Звісно ж, ми не переживемо цю війну наодинці. Тому важливо об’єднуватись, при цьому шануючи відмінності, і вчитись йти разом до спільної мети", – додає Ольга Полякова.
Як допомогти Gender Stream?
Для PayPal: genderstreamd@gmail.com
SWIFT в євро (для європейських карток):
IBAN: SK5311000000002932632269
SWIFT в євро (для українських карток): 4731 2196 4671 2707
Або IBAN: UA553052990000026205904535480
Одержувач: POLIAKOVA OLHA 49051, Ukraine, region Dnipropetrovska, city Dnipro, street Osinnia, building 17, flat 22
Картка для переказів у гривні: 4731 2196 4066 8160
Більш детальна інформація про рахунки тут.
А якщо ви самі потребуєте допомоги від них, ось вам дерево корисних посилань.
Україна-Франція: Анастасія Кондратьєва, яка розвиває Дніпро
Їй 26 років. Вона успішний фахівець своєї справи та еко-активістка в Дніпрі. З 18 років вона живе за кордоном, але часто приїздить в Україну, зокрема заради підтримки власного міста.
"Я заробляю гроші у Франції, потім інвестую в різні проєкти, а потім можу собі дозволити собі консультувати НГУ або бізнес та соціальний бізнес в Україні. Мені нічого не платять, доводиться знаходити фінансовий баланс між цими всіма активностями, щоб потім щось інвестувати далі в Україну", – пояснює Анастасія своє життя на дві країни.
У квітні 2021 року House of Hero організовували форум для людей, які мають якісь ініціативи, пов'язані з культурним або громадськими змінами. Вони запрошували ряд менторів та консультантів, які могли б далі підтримувати групи під час втілення задумів.
"І я була менторкою в однієї дніпровської групи. Вони мали дуже цікавий концерт, викупили будівлю, хотіли зробити з неї великий культурний центр, де займатимуться різними активностями діти, дорослі, майстри та інші. І зробити це на лівому березі Дніпра, бо там нічого такого цікавого не відбувалось. Ми вибудували разом стратегію, але повномасштабна війна зупинила наші плани", – говорить жінка.
П’ять років тому Анастасія з колегами-активістками заснувала освітню платформу Terrain vague (Теран ваг), яка мала б допомагати громадянам розвивати Дніпро. А вже після початку повномасштабної війни розпочала екологічний бізнес-проєкт SPOGAD (Спогад), який створює речі з переробленого пластику.
Terrain vague – навчать вас, як жити в найкращому місті у світі
"На початку діяльності платформи її задача була розвивати в Дніпрі та регіоні урбаністику або "партисипативний урбанізм". Тобто займатись неформальним навчанням серед містян та містянок, аби вони розуміли, яку роль вони відіграють у розвитку міста та його екосистем", – говорить Анастасія.
Terrain vague розвивали концепцію "сталих міст" – тобто з ідеєю "сталого розвитку". Проводили різні заходи для містян: лекції, воркшопи, онлайн-ефіри з українськими та закордонними експертами. Наприклад, як профінансувати сортування сміття в ОСББ та інші види благоустрою. Їхньою метою було навчити людей налагоджувати життя в місті навіть на маленькому, точковому рівні.
"На воркшопах містяни мали брати до рук молоточки та шукати ідеї для вдосконалення власного міста. Вони створювали якісь кооперації, робили разом город біля під’їзду, ремонтували те, що необхідно, збирались на вечорниці. Це називається тактичний урбанізм", – розповідає Анастасія.
Жінка каже, що однією з найголовніших їхніх ідей було залучити не лише активістів, а й людей з менш активною позицією, щоб показати, що їхні дії теж мають значення. І все це не в рамках гарних європейських картинок, а з реальними українськими подвір’ями.
"Останньою великою подією стала участь у фестивалі у серпні 2021 року, який висвітлював нову геологічну епоху, сповнену людського втручання в розвиток планети, екосистем та іншого", – говорить засновниця Terrain vague.
Також Terrain vague проводили воркшопи у школах, де за допомогою першої української екогри "Екомемо" пояснювали дітям 5-7 років, як сортувати сміття.
"Школа хотіла почати сортувати сміття та впевнитись, що діти будуть розуміти, як це робити. Гру ми їм подарували. Крім того, ми мали надію, що пізніше діти будуть розказувати про сортування своїм батькам", – загадує Анастасія.
SPOGAD: фешн, перероблення, історія
Освітня платформа наразі не працює через війну. Як сказала Анастасія, вичікує свого часу. Тим часом активістки зосередились на нових викликах.
"Це дуже логічне продовження освітньої платформи у формі бренду. Я переконана, що волонтерство довго не протягне, тому всі ініціативи потрібно перетворювати у соціальний бізнес. Ми створили бренд SPOGAD, який робить фешн-аксесуари з переробленого пластику: сумки та прикраси", – розповідає Анастасія.
Ідея бізнесу з’явилась через три місяці після початку повномасштабної війни. Всі засновниці SPOGAD – жінки. Їхня діяльність тісно пов’язана з "Андерграунд Дніпро" (або ГО "Розумна переробка") – станцією сортування і перероблювання відходів.
"У нас не сміття, а відходи. У сміття – погана репутація", – звернула увагу Анастасія.
Своїм стартапом вони хочуть показати, що можна побудувати в Україні кругову бізнес-модель – тобто, бізнес, який виготовляє нові речі з відходів, не залучаючи нічого нового.
"Ми хотіли показати, що Україна – крейзі, і, попри війну, розвиває інновації та нові технології. І SPOGAD – це приклад бізнесу, який займається перероблюванням пластику та дослідженнями у цій сфері. І тим самим ще й розказує історію України, бо кожна з наших сумок – це даність якомусь регіону, спогаду жінок-засновниць", – пояснює жінка.
Одна з їхніх сумок називається "Вільногірські піски". Її авторка – Лідія Семенюк з Вільногірська. У своєму виробі вона втілила власні спогади про рідне місто та індустріальні піски.
"Ми розповідаємо в Європі, що це не просто сумки з білих бусин, а сумки, які розроблялись зі згадкою та зображенням пісків Вільногірську", – говорить Анастасія.
Бусини, з яких створені сумки, виробляються з кришечок від пляшок. На одну сумку витрачається 17 годин. Відбувається це так: людина приносить пластик (часто не сортований) на "Андерграунд Дніпро", де Олександр (засновник станції) з волонтерами вручну сортує різні типи пластику, а також кришечки за кольорами.
"Кришечки закидаються у "шредер" – це частково ручне, частково механічне подрібнення у мілку стружку. Стружку закидають пресс для переробленого пластику. Під впливом ваги та температури пластик перетворюється у прямокутні форми, пластини. Далі у свердлильному верстаті вручну викручуються та обточуються бусини. А тоді наша майстриня збирає прикраси", – розповідає Анна.
Всі машинки були придумані засновниками руху "Дорогоцінний пластик", а у Дніпрі їх збирали вручну. Як розповідає Анастасія, навіть це коштувало шалених грошей.
Коли SPOGAD зможе вийти на достатній рівень прибутку, засновниці планують витратити гроші на відновлення інфраструктури в Дніпрі. Але це не просто, оскільки це повністю ручний процес, бо ніде немає нових технологій.
Встигати між двома країнами – реально?
"Я ніколи не бачила стільки енергії та бажання жити в моменті, як зараз в Україні. І всі кажуть, що їдуть з України, щоб поспати, а я навпаки їду в Київ, щоб поспати. Навіть, якщо виє сирена, я навіть в коридорі можу заснути", – посміхається Анастасія.
Жінка каже, що вигорання у неї відбувається регулярно. Але проблеми в цьому не бачить, сприймає його як даність. А також рекомендує кожному мати гарного психотерапевта, який допоможе з цим впоратись.
"Коли немає сил, напевно, найголовніше – дати собі якусь таку індульгенцію, бо, буду відверта, почуття провини присутнє постійно. Як я зараз відпочиватиму, якщо інші на фронті, в окопі. Використовуйте правило літака: коли ми сідаємо в літак, ми завжди одягаємо маску собі, а потім іншим", – рекомендує Анастасія.
