Сухі домашні супи, психологічна підтримка для військових та їхніх родин і відбудова Нікопольщини.
Це наш шостий текст із серії "Вона.Війна". Сьогодні розповідаємо про трьох жінок, які заснували проєкти, що допомагають. Перша героїня готує надзвичайно смачні сухі супи, які можна розводити навіть в холодній воді, друга піклується про психологічне здоров’я військових та їхніх сімей, третя – вкладає власні гроші у відбудову пошкоджених будинків
Раніше ми вже писали про жінок-військовослужбовиць та їхнє життя в армії, про засновниць благодійних фондів, які допомагають дітям, тваринам та прибирають сміття, про переселенок зі складними долями, про трьох мам, які досі чекають своїх зниклих безвісти синів та про двох активісток, які рятують планету від пластику та відстоюють права ЛГБТКІ-спільноти.
Швидка психологічна допомога: Наталія Умеренкова з громадського руху "Жіноча сила України"
37-річна Наталія родом з Вінницької області, але вже 20 років живе в Києві. Має старшого брата, він – військовий. Загалом в її родині зараз служить 4 людей.
Вона – кандидатка психологічних наук, членкиня ГО "Асоціація ЕМДР в Україні – фахове об'єднання зі спеціальної травмотерапії". Працює в Інституті соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України. Має приватну психологічну практику. А ще – засновниця громадського руху "Жіноча сила України".
Організація існує з 2014 року, з’явилась вона після Майдану, коли багато друзів Наталі потребували допомоги.
"Ми почали збирати різні продукти, медикаменти та відправляти на фронт, і наш телефон почав ходити по руках. Багато телефонувало саме дружин і мам, багато годин ми розмовляли про їхніх зниклих, постраждалих дітей та чоловіків, і я згадала, що я – психолог, що хтось може краще збирати продукти, а я – допомагати у своєму напрямку", – згадує жінка.
Громадський рух "Жіноча сила України" надає психосоціальну підтримку військовим та їхнім родинам. Працює телефонна лінія, де можна отримати консультацію психолога, а також окремо діють групи підтримки: для дружин і матерів, для військовослужбовців та для їхніх дітей. Зустрічі проводяться онлайн та офлайн. За місяць їх відвідує 30-60 жінок.
"Якщо говорити про основну мету – це створення такої системи допомоги в країні. Підтримувати військових, формувати у сім'ях стійкість до викликів військової служби. Ми передаємо цей досвід в громади, намагаємось розширювати поле такої підтримки, навчаємо інших колег", – розповідає жінка.
"Я не знаю, як мені поводитись, він закрився, я відчуваю холод"
На телефонну лінію руху зазвичай звертаються у двох випадках. Перший, як його назвала Наталія, "соціальний", коли члени сімей у різних складних обставинах, дезорієнтовані та не знають, що саме робити та до кого звертатись. Або коли немає зв'язку довше, ніж вони очікували. Або не знають, що робити з документами, щоб отримати виплати чи якісь соціальні гарантії.
"Ми співпрацюємо з військовими структурами, коли не можемо відповісти на запит через брак інформації", – говорить Наталія.
Другий випадок, "психологічний", коли родини емоційно виснажені, відчувають безпорадність, безсилля, тривогу, апатію. Або коли їх цікавить, наприклад, як підтримати чоловіка, якщо той виснажений, але знаходиться на фронті, або рідна людина зіткнулась із загибеллю побратимів. Або як підтримати дитину, що сумує за татом і не може ніяк впоратися з цим почуттям.
Також команда допомагає налагодити спілкування з партнерами, які зараз на службі.
"Кажуть: "Я не знаю, як мені поводитись, він закрився, я відчуваю холод"", – цитує Наталія.
Жінка пояснила, що для військових в бойових умовах така холодність, емоційна закритість – механізм, необхідний для захисту психічного стану.
"Часто коли родичі зіштовхуються з цим вперше, їм здається, що це тому, що їх не кохають. Наші спеціалісти знаходять шляхи налагодження комунікації в тих умовах, в яких саме в цій парі можливо. У кожного свої особливості. Загального рецепта немає", – говорить психологиня.
"Це робота, яка мала бути перед виправлянням підрозділу в район ведення бойових дій"
Показником свого успіху Наталія вважає відгук людини, якій вдалось допомогти. Всі дзвінки анонімні, тому дізнатись, хто саме був по той бік – неможливо.
"Нещодавно був випадок, коли зателефонував керівник однієї організації та спитав номер для своєї працівниці, яка переживала втрату. Вона зателефонувала, ми проконсультували. Потім він телефонував, дуже дякував", – пригадала вона.
Також успіхом організації психологиня вважає втілення масштабних ідей з психологічної допомоги. Наприклад, зараз вони створюють проєкт психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців всередині одного з батальйонів.
"Починаючи з 2015 року ми проводили деякі заходи у Нацгвардіїї. Потім цей досвід опрацювали, вивчили закордонний, зробили дослідження і далі вже змоделювали, як би це мало бути запроваджено в ЗСУ. Далі вже у співпраці з головним управлінням морально-психологічного забезпечення почали рухати цей напрям", – пояснює Наталія.
У Збройних силах було створено Управління соціального супроводу, а в ньому відділ по організації роботи з сім'ями, до якого, в якості експертів, залучена і організація. Головна мета "Жіночої сили України" – налагодження довіри між членами родин підрозділу та військовою частиною, а також налагодження підтримуючої взаємодії між сім'ями військових.
Йдеться про заходи, які передбачені стандартами НАТО. Проєкт поєднав їх з досвідом реалій української війни.
"Тому що, чим міцніша буде довіра, тим буде більше такої взаємопідтримки. Родини допомагатимуть одна одній, знатимуть, що в якихось неординарних або складних ситуаціях військова частина може допомогти, дати якісь документи, відгукнутися. Коли ти знаєш, що є до кого звернутися, легше думати про найгірші ситуації", – розповідає Наталія.
Крім того, на думку Наталі, родина – це ще й хороший союзник військової частини, оскільки це допомога воїну і речами, і емоціями.
"А іноді буває, що жінки кажуть, що наш сайт і контакти їм надав чоловік-військовий. Тобто чоловіки теж розуміють їхній стан. Це теж дуже чуттєво", – говорить Наталія.
"Треба обов'язково три дні нічого не робити"
Брак часу – найбільша проблема для жінки.
"Я безмежно вдячна чоловіку, що він витримує мій непростий темп роботи. Я переконана, що підтримка сім'ї – це величезна складова цієї обороноздатності. Зокрема, коли ми говоримо про зовнішню психологічну підтримку для сімей", – говорить Наталія.
Своїм способом не вигорати вона вважає… відпочинок. "Коли є вже відчуття, що треба обов'язково три дні нічого не робити, то дуже важливо зробити дні паузи чи день паузи, сповільнитися, поспати, потурбуватись про себе", – порекомендувала психологиня.
Як підтримати проєкт? Деталі про рахунки, на які відправляти донат, за посиланням.
Сухі супи для ЗСУ: Хелга Логуш з проєктом "Бобова чаша"
У березні 2022 року Хелга започаткувала проєкт "домашніх" супів для ЗСУ. Тоді такі страви ніде було дістати.
"У мене всі друзі та близькі на війні. Там два моїх брати. Мені не байдуже, що діється в країні. Ідея проєкту виникла, коли розпочалося повномасштабне вторгнення і зникла вся їжа швидкого харчування, а її треба було дуже багато. Ми вирішили, що можна робити самим", – розповіла Хелга.
Супи "Бобової чаші" складаються з гороху, квасолі та сочевиці зі спеціями: орегано, часником, паприкою, перцем чилі та сіллю. Ще туди додають льон і кукурудзу. Такі супи достатньо просто залити водою, підійде навіть холодна.
"У людей закінчуються гроші"
Впродовж кожного місяця волонтери проєкту готували майже 3 тонни супів. Але у червні 2023 року обсяги виробництва значно зменшились, оскільки поступало менше запитів. Хелга пов’язує це з поліпшенням забезпечення в армії.
Проєкт фінансується виключно донатами небайдужих українців. Закордонні фонди відмовили "Бобовій чаші" у додаткових грошах, оскільки проєкт не гуманітарний, а спрямований на допомогу військовим.
"Останній місяць я сплачую проєкт сама, і не скажу, що це дуже класно, але що маємо, те маємо. Якщо брати фінансовий бік питання, то все стало набагато важче, ніж рік тому, бо у людей закінчуються гроші", – зітхає жінка.
"Надсилають фото нашої бобової чашки з підписом: "О, дивись, що у мене є""
Військові охоче відгукуються про "Бобову чашку". Вперше про проєкт ми почули від військовослужбовиці, яку запитали про види допомоги. Жінка особливо виділила смачні супи, які надсилають з Дніпропетровщини.
"Фідбек від військових постійний, деколи несподіваний. Я не завжди знаю, куди ми відправляємо супи. Приємно, коли мені пишуть у месенджері чи телефонують, надсилають фото нашої бобової чашки з підписом: "О, дивись, що у мене є"", – розповідає жінка.
Крім "Бобової чаші", Хелга має інші волонтерські зайнятості. Також вона займається купівлею автівок для військових, що займає левову частку її часу. Вона власноруч збирає гроші, знаходить машину, купує та доставляє її за призначенням.
"Я просто роблю те, що я маю робити"
Ми розпитали Хелгу, як їй вдається впоратись з таким навантаженням: і власний бізнес, і масштабне волонтерство, яке охоплює всю країну.
"Місяць тому дуже бракувало сил та нервів, але, як на мене, це не пов’язано з моєю діяльністю. Це було певне вигорання, але мені вдалось відновитись, перезавантажитись. Ніби поки непогано вдається впоратись з усім. Я заміжня, але дітей не маю", – розповідає жінка.
Про свою діяльність жінка говорить як про щось звичайне, і взагалі вважає волонтерство моральним обов’язком кожної людини.
"Я просто роблю те, що я маю робити", – додає Хелга наприкінці розмови.
Як підтримати проєкт? Деталі за посиланням.
Або Монобанк: 5375 4112 0119 0431
Банка на авто для 23 ОМБР: 5375 4112 0735 2621
Номер картки Приват банку 5457 0822 2557 9759
PayPal danilovatm@gmail.com
Підчасвоєнна відбудова: Каріна Бахолдіна з проєктом "Comeback home"
Каріна – експертка з нерухомості, ріелторка з Дніпра, яка заробляє консалтинговими послугами. З 2022 року вона активно волонтерить:знаходила безоплатні квартири для постраждалих від ракетного удару, власне весілля перетворила у вечір благодійності, щоб купити карету швидкої. За час війни Каріна відправила на фронт вже більше 24 автівок. Організовувала евакуацію з гарячих точок для людей і тварин, відкрила шелтер у Дніпрі. А ще регулярно відправляє гуманітарну допомогу до Херсонщини, Донеччини та Запоріжжя.
"Треба жити – це 100%, але не можна забувати, що є ті, хто віддають своє життя, щоб ми жили", – говорить Каріна.
У травні 2023 року жінка започаткувала благодійний проєкт "Comeback home", який допомагає людям з Дніпропетровської області відновлювати будинки після обстрілів. Найбільшу увагу проєкт зосередив на Нікопольському районі, де повністю зруйновано майже 5 000 шкіл, лікарень та будинків.
"На сьогодні Нікополь – це найболючіше місто Дніпропетровщини. Ми робимо основу, без якої людина не може жити – це стіни, вікна, дах", – розповідає Каріна.
Організація активно співпрацює з партнерськими будівельними фірмами, які забезпечують цементом, матеріалами для покрівель, фарбами.
"Задача – допомогти бабусі 80 років, багатодітній родині, яким не до того, щоб бігати, заповнювати заявки. Люди мають розуміти, що вони не самі", – говорить волонтерка.
Організація в першу чергу пропонує людям виїхати: знайти для них шелтер чи квартиру. Якщо ж вони не можуть покинути пошкоджені будинки (священик, який не може припинити проводити в останню путь людей, або останній лікар в містечку), то проєкт допомагає їм відремонтувати їхню оселю.
"Ми вирішили допомагати тим, кому ніхто не допоможе. Адже єВідновлення поки працює дуже погано. Дія підтягує не всі акти. До того ж, якщо виплати надходять, то вони не відповідають вартості руйнувань. Багато людей взагалі не вміють користуватися Дією. Ми навіть створили чергові телефони, щоб консультувати людей і допомагати реєструватись в Дії", – каже засновниця проекту.
Ось декілька порад від засновниці проєкту, як оформити єВідновлення.
1. Перше, що потрібно зробити після прильоту – звернутися до місцевого органу влади, щоб зафіксувати акт руйнування. Як правило, комісія приїжджає протягом 1-2 днів. Друге – обов’язково зробити фотофіксацію того що відбулось. Лише після цього можна займатись відновленням.
2. Краще заходити в Дію з телефону. Там ви зможете заповнити заявку про виплату у разі, якщо вже повідомляли про пошкодження.
3. Дуже часто трапляється таке, що Дія не може знайти необхідну адресу. Тоді треба зв’язатися з майстром сайту та надати інформацію про те, "що я хочу отримати виплату і не можу знайти адресу".
Наразі їм вдалось відновити вже 7 будинків. Все це фінансувалось за власні гроші Каріни, а також її друзів, сім’ї та донатів клієнтів. На кожний будинок було витрачено 50-96 тисяч гривень. Один з будинків належить Василію Савелійовичу, про якого ми вже писали в нашому матеріалі ""Не думав я, що буде війна, та ще й з росіянами…". Історія дідуся, який бачив Другу світову".
Після підриву Каховської ГЕС весь Нікопольський район активно просить воду. "Comeback homе" вже відправив 47 тонн води та планують ще.
Як допомогти проєкту? Перерахувати гроші або стати волонтером за посиланням.
