Про проблеми, з якими стикаються вони стикаються на службі.
Дві жінки, які пішли воювати та залишили вдома своїх коханих, розповідають про складнощі, які трапляються через гомофобію, "скляну стелю" та гендерні стереотипи. Тим часом у війську служить від 50 до 100 тисяч захисників та захисник ЛГБТК+, як The Village" повідомляє громадська організація "Українські ЛГБТ-військові за рівні права".
Це наш восьмий текст із серії грантових матеріалів "Вона.Війна". Раніше ми писали про:
‣ трьох жінок-військовослужбовиць;
‣ трьох засновниць благодійних фондів;
‣ чотирьох переселенок;
‣ трьох мам, які досі чекають своїх зниклих безвісти синів;
‣ двох активісток;
‣ трьох жінок, які створили проєкти, що наближають нашу Перемогу;
‣ трьох волонтерок.
"Це чоловіки, у них взагалі 70 % жартів про жінок". Пансексуалка Анна з Сумщини
24-річна Анна за позивним "Псих" родом із Сумської області, але тепер живе в Черкасах. Служить у 243 батальйоні, в роті вогневої підтримки. Повномасштабну війну жінка зустріла вдома з коханою, згодом вступила у місцеву ТрО. Через деякий час перевелась і потрапила в Ірпінь та Бучу. Зараз служить на Бахмутському напрямку.
"Я розуміла, що я не хочу в тилу сидіти. Пізніше виявилось: гарно психологічно переварюю весь жах війни, це стало зрозуміло, коли побувала в Ірпені. Свою особливість можу застосувати задля перемоги", – ділиться Анна.
Анна починала як бойова медикиня, але згодом змінила спеціалізацію та стала гранатометницею.
"Після кількох тижнів повномасштабної війни побачила вакансію гранатометника, а я вже мала досвід стрільби з цієї зброї. Я – зі спецпідрозділу, там люди вміють стріляти з усього. А ще у 2016 році з класом мала військовий вишкіл. Додатково на полігоні нас навчали саперній справі, штурмовим заходам, медичним. Приїздили інструктори з Азова та інших батальйонів", – каже військова.
Анна – пансексуалка, вже три роки в стосунках з дівчиною Аріною. Свою орієнтацію жінка на службі не приховує, бо вважає за потрібне розповідати: люди з ЛГБТ-спільноти існують і вони дійсно в армії.
Бісексуальність – це любов до двох гендерів, тобто до чоловіка і до жінки. Пансексуальність включає взагалі всі гендери.
Аріна на рішення коханої Анни служити спочатку відреагувала слізьми, бо боялась втратити кохану. Незадовго до початку повномасштабного вторгнення жінки разом полишили роботу в Угорщині, де до їхніх проукраїнських поглядів ставились неприязно, та повернулись додому.
Про проблеми
У підрозділі проблеми в Анни виникли лише одного разу. Побратим, з яким служить жінка, ставився до неї грубо, висловлював неповагу. Але після сумісних бойових завдань змінив свою думку на протилежну, навіть почав допомагати.
"Всі приймають мене, якою я є. Якщо хтось і не приймає, ця людина не висловлює це в обличчя і не розповідає, як жити", – говорить жінка.
Іноді побратими жартують над Анною через її орієнтацію, але вона не ображається, вважає це стилем спілкування, бо ці жарти ніяк не впливають на робоче ставлення до неї.
"Питають, як у нас в парі відбувається секс або щось таке. Коли виїжджаємо в місто, щоб щось купити, чоловіки звісно обговорюють кожну дівчину, яку бачать. І у мене питають, чи подобається мені та чи інша", – говорить військова.
І все ж таки, вважає Анна, у жінок є достатньо проблем в армії. Особливо стосовно уваги від чоловіків.
"У нас не завжди є умови, щоб нормально помитись. Потрібно виходити на вулицю, де з дощок заклепано щось, обтягнуте плівкою. Коли я ходила митись, бувало, що за мною підглядали. Один хлопець увірвався просто в "душ", думаю, просто хотів подивитись, що у мене під одягом. Але йому не пощастило, я не встигла роздягнутись", – згадує жінка.
Також Анна стикалась з сексизмом, коли їхній підрозділ співпрацював з іншими. Захисниці забороняли виходити на операції через те, що вона – жінка. Траплялись смішки, применшення її роботи та значущості як людини.
До розв’язання конфліктів Анна підходить незвичайно, за що й отримала позивний "Псих".
"Хочеш мене вдарити? Будь ласка. Якщо не вирубиш, то біжи, бо потім від мене добре отримаєш на горіхи. Мені не складно дати здачі людині, яка більше вдвічі", – розповідає Анна.
Жінка каже, що в армії відкритих домагань чи ненависті вона не відчула. І їй є з чим порівняти: якось у 2017 році в Києві в хостелі чоловік почав грубо залицятись до Анни, пропонував секс, а коли вона відмовилась – ображав. Іншого разу в гуртожитку, де пара жила в одній кімнаті, Анну намагався зґвалтувати її сусід. Тоді вона змогла відбитись. А якось власник квартири, яку дівчина орендувала, старший за неї на 30 років, пропонував секс за гроші.
З огляду на пережите, Анна вважає, що їй дуже пощастило з підрозділом, де чоловіки обмежуються лише жартами.
"Я ніколи не планувала бути в армії". Аліна з Києва
36-річна Аліна з Києва до війни була менеджеркою громадської організації та займалась соціальною роботою. До війська долучилась 5 березня 2022 року.
"Я ніколи не планувала бути в армії Але потім стало незрозуміло, чому дорослі люди думають, що до армії підуть не вони. У 18 років мені дали паспорт України, і у моїй Конституції є 65 стаття, де написано: кожен громадянин зобов'язаний захищати свою державу", – пояснює Аліна.
Бажання Аліни служити близькі зрозуміли, хоча ніхто з них не радів цьому. Проти була лише її мама, яка дізналась про вибір доньки через рік після початку повномасштабної війни.
"Вона дізналась та написала, що соціальні виплати того не варті. Питала, чи я йшла за гроші, чи на хвилі патріотизму", – говорить Аліна.
Аліна – жінка з ЛГБТ-спільноти, в стосунках вже 3 роки. Свою орієнтацію не хоче розкривати, як і людину, з якою разом, оскільки її партнер/ка може зіткнутись з гомофобією.
Про орієнтацію доньки мама дізналась, коли та була ще підлітком. І поставилась до цього дуже гомофобно.
"Вона вважає, що всіх з ЛГБТ спільнот, та й всіх, хто відрізняється, треба знищити. Тому це навіть не гомофобія, це ксенофобія", – говорить військова.
На службі до орієнтації Аліни ставляться достатньо адекватно. Вона вважає, що жінці з ЛГБТ-спільноти значно легше "вижити" в армії, ніж чоловікам, бо існують певні армійські гомофобні традиції.
"Якщо ти нормально робиш свою роботу, то немає такого, що хворий просить іншого медика, бо не хоче лікуватись у людини з ЛГБТ спільноти", – пояснює військова.
Аліна думає, що служба в армії саме під час війни теж полегшує ставлення, оскільки побратими – це люди, з якими вона переживала кризові ситуації та проводила вільний час. Вони вже стали родиною. В таких умовах просто не вистачає часу на конфлікти між собою. Але через гендерні стереотипи жінки мають більше складнощів, ніж чоловіки, коли намагаються зайняти бойові спеціальності. Потрібно докладати більше зусиль, щоб довести, що ти гідна обійняти саме ту посаду, на яку претендуєш.
"Про моїх знайомих дівчат, які родом з невеликих міст чи сіл, говорять, що вони прийшли, аби не знайти чоловіка. А так просто в тилу сидять і гроші отримують. Це надзвичайно несправедливо, мені за них дуже образливо", – говорить Аліна.
Жінка каже, що жартів у її бік майже немає, бо вона вміє відповідати на них так, що людям просто не хочеться продовжувати жартувати. Хоча іноді Аліні доводилось вступатись за інших жінок.
"Я бачила таке стосовно інших жінок. І іноді йшла на конфлікт. Я відповідаю швидко та іноді грубо, людина може за мене образитись", – каже жінка.
Окремо Аліна розповіла, що не існує жіночої військової білизни та хорошої форми. Форму захисниці надсилали волонтери, які купували її в Німеччині. Згодом допомогли організації "Землячки" та "Жіночій Ветеранський Рух". Жінка каже, що літня чоловіча форма їй підходить, а ось зимова – ні.
"Форма – це момент поваги. Бо жінки на службі є, а жіночої форми немає", – говорить військова.
Аліна сказала, що більше, ніж форми, їй не вистачає зброї, тактичної медицини, дронів, машин та підтримки для армії від суспільства.
"А ще суспільство має підтримати закон про цивільні партнерства. Мені здається, люди мають цим захистити військових, тому що без можливості укладати партнерства родини не зможуть отримати інформацію про захисника чи захисницю. Не зможуть взяти участь в його похованні чи отримати виплати. Їхні діти, якщо вони не біологічні батьки, не зможуть отримати такий самий, як і в інших дітей військових, статус", – розповідає Аліна.
КУСТ вже писав статтю про реєстровані партнерства, де разом з військовим розбирали, навіщо вони потрібні та з чого саме складається законопроєкт №9103.
Топ-фраз, які чують жінки з ЛГБТ-спільноти (їх надали Аліна та Анна):
"У тебе просто чоловіка нормального не було"
"А давайте я буду третім"
"Ти фригідна, тому і лесбійка"
"А як же діти?"
"Має бути нормальна сім’я"
"Коли ти вже награєшся?"