Як 7 жінок з Дніпра та регіонів відстоюють інтереси України за кордоном

Як 7 жінок з Дніпра та регіонів відстоюють інтереси України за кордоном

Як колишня прокурорка з Криму та радниця мера Бердянська бореться з домашнім насиллям в Україні

Радниця мера Бердянська, яка пережила окупацію, а тепер створює свої проєкти для переселенців за кордоном. Дніпровські спортсменки-чемпіонки з бігу, стрибків, бадмінтону та скелелазіння. Художниці, майстрині та співачки, які презентують українську культуру.

 "Ми дуже багато зробили для зміни стереотипного мислення". Валентина Ємельяненко із Запорізької області

40-річна Валентина народилась на Сумщині, жила у Бердянську та Криму. Жінка – заміжня, має 13-річну дитину, сестер та братів, двоє з яких – військові. З 2005 по 2021 рік Валентина працювала в органах прокуратури України, зокрема, з 2012 по 2014 рік була прокуроркою відділу захисту конституційних прав громадян у Криму. Робота стосувалась економічних злочинів, корупції, захисту прав дітей, протидії домашньому насильству.

Фото: Валентина Ємельяненко

Через анексію Криму жінка повернулась до Бердянська. З 2021 року Валентина – правозахисниця ГО "Жінка майбутнього" в цьому місті. Організація працювала з біженцями зі східних регіонів України, надавала гуманітарну допомогу та сприяла їхній інтеграції.

"Ми готували для відкриття новий шелтер для жінок із сіл. Тому що шелтери в Бердянську та Запоріжжі зазвичай були заповнені", – згадує жінка. 

Для відкриття шелтеру у Бердянську Валентина з "Жінками з майбутнього" досліджували випадки домашнього насилля: скільки їх, як реагує поліція, що відбувається після втручання правоохоронців. Результати цієї роботи Валентина представляла на Всеукраїнському форумі з протидії домашньому насильству та рівноправності, який був організований ООН в Україні.

У 2020-2022 роках Валентина співпрацювала з UNFPA, де разом з колежанками розробила серію онлайн і офлайн тренінгів "Попередження та протидія гендерному насильству" для працівників поліції, прокуратури, адвокатів та суддів, викладачів та студентів університетів. Тренінги стосувались рівноправ'я, фемінізму, недопустимості толерування домашнього насильства та протидії вуличному харасменту.

Харасмент – зневаження чужих особистих меж без згоди людини.

"UNFPA – це фонд ООН в Україні, який лобіює питання рівності та протидії домашньому насильству. Я пройшла там спеціальний курс навчання з міжнародними експертами", – говорить правозахисниця.

Загалом в різних проєктах Валентина провела понад 50 тренінгів, їх відвідало близько 1000 українок та українців.

Фото: Валентина Ємельяненко

"Ми дуже багато зробили для зміни стереотипного мислення та ставлення до теми домашнього насильства. Для того, щоб інструменти в правоохоронних органах ефективно працювали за міжнародними стандартами, щоб суди виносили вироки, а кривдники притягувались до відповідальності", – пояснює правозахисниця.

Зрештою Валентину залучили до спільного проєкту ООН в Україні та Національної поліції зі створення нових алгоритмів реагування на домашнє насильство.

"У багатьох країнах Європи відразу після випадку домашнього насильства жінку убезпечують, її з кривдником розводять по різних кутках кімнати,  опитують окремо, щоб навіть одне одного не бачили. Немає потреби у заяві, щоб провести розслідування. А у нас жінка має заповнити заяву, щоб зловмисника притягнули до відповідальності. Коли говорять це людині, яка роками прожила в аб'юзивних стосунках, вона не зробить нічого", – пояснює Валентина.

Фото: Всеукраїнський форум з протидії домашньому насильству та рівноправності

В Україні без заяви правоохоронні органи не можуть почати розслідування, говорить Валентина. Також вона працювала над тим, щоб домогтись визнання дітей, в сім’ї яких відбувалось насильство, не лише свідками, а й постраждалими.

"Дитина постійно страждає від великого емоційного, психологічного тиску в сім'ї, де відбувається насильство", – пояснює правозахисниця.

"Залучила знайомства та ресурси, які в мене вже були, для того, щоб допомогти місту"

З 2021 року Валентина була радницею Бердянського міського голови з питань забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків і жінок, протидії домашньому насильству та торгівлі людьми. Займалась створенням гендерного паспорта міста, хотіла організувати серію тренінгів для працівників державних установ про важливість рівноправ'я. Але Бердянськ окупували 27 лютого 2022 року.

Фото: Валентина за зустрічі, присвяченій розробці гендерного паспорта міста

"Жителі Маріуполю хлинули на Бердянськ, не знаючи, що місто також в окупації"

У перший день війни Валентина з сім’єю була у туристичній поїздці у Стамбулі. Того ж дня рушили додому через Болгарію, Румунію та Молдову. Селами родина добиралась із Запоріжжя до Бердянська, на під’їзді в місто потрапила у колону російських військ та техніки. 

"Нашу машину взяли на приціл, нам довелось у колоні техніки в'їжджати в місто. Лише дивом ми не постраждали. Людей за нами розстріляли просто в автівках", – згадує жінка.

Валентина з сім’єю провела два місяці в окупації. Сховались у друзів, бо знали, що їх будуть шукати через активну позицію. 

"Ми з організацією "Жінка з майбутнього" згуртувались і відкрили точку видачі гуманітарної допомоги маріупольцям. Жителі Маріуполю хлинули на Бердянськ, не знаючи, що місто також в окупації", – згадує Валентина. 

Жінки з організації таємно допомагали переселенцям, тому що місто було заповнене російськими військовими. Закуповували обігрівачі, переробляли нежитлові приміщення в житлові, надавали фінансову допомогу.

"Нам вдалося з колежанками дістати певні продукти у великому обсязі за допомогою партнерів та партнерок з UNFPA, інших міжнародних організацій, – згадує Валентина. 

Фото: Валентина, 2022 рік, Берлін

А у квітні сім’ю жінки та її колег з міської ради почали активно розшукувати російські військові. Декого з колег викрали. Тоді Валентина вирішила виїхати. Її до себе запросила сестра з Норвегії.

"Норвегія – країна, що сприяє легшій адаптації"

"Адаптація важка в першу чергу через психоемоційний стан, через безперервну війну. Але я реально розумію: Норвегія – країна, що сприяє легшій адаптації. Норвежці дуже симпатизують і допомагають Україні та українцям", – говорить жінка.

Але, говорить Валентина, у родині все одно продовжують жити з відчуттям, що не вдома, а в їхній дім прийшла біда.

"В Україні не так багато гендерних радниць. Урядова уповноважена Катерина Левченко створила з нас мережу експерток у гендерній тематиці, ми спілкуємось досі. Коли я приїхала в Норвегію, то мені вже тут колежанки запропонували писати "Посібник для гендерних радників" (розділ про переговори та медіацію). Я дуже цьому зраділа, тому що це була якась робота, яка відволікала мене", – згадує жінка.

Згодом колеги з ГО "Центр Перспектива" запропонували Валентині проаналізувати дані, які надходили з окупованих територій. 

"За два місяці ми зробили аналітичний звіт зі статистичною та описовою інформацією, іноді навіть з фото. Відтворили хронологію захоплення Херсонського регіону, а також розподілили події за тематиками: захоплення та знищення інфраструктури, викрадення, утримання, вбивства, катування, вивезення дітей, знищення врожаю та аграрних потужностей України", – розповідає жінка.

Звіт переданий групі юристів, що збирають докази для міжнародного суду для переслідування за воєнні злочини, вчинені росіянами у війні проти України. 

Паралельно з цим Валентина на громадських засадах продовжила свою роботу радниці з гендерних питань. Зокрема, працювала з темою торгівлі людьми, у соцмережах їй багато писали жінки, які пережили окупацію. 

"Звертаються люди з проблемами викрадення паспорта і потрапляння в шахрайські схеми. Війна порушила питання торгівлі людьми, домашнього насильства, з яким стикаються жінки за кордоном. Фактично я продовжую супровід жителів Бердянська", – розповідає Валентина.

"Коли вони бачаться, говорять однією мовою, переживають дуже класні моменти. Заради цього варто все це робити"

Згодом жінка зрозуміла, що в Сарпсборзі, де проживає в Норвегії, немає жодної української організації. Хоч туди й прибуло багато людей з України.

"Зазвичай  до чужої країни приїжджають в поганому стані, переживають складнощі інтеграції. 90% – це люди з окупації та з важкими життєвими історіями", – говорить Валентина.

Тоді вона разом з колежанками зареєстрували першу українську громадську організацію – "Ukrainsk Råd I Sarpsborg" (Українська рада в Сарпсборзі). Валентину обрали головою організації. 

"Ми проводимо "тепле коло" – системні зустрічі для підтримки. Організовуємо відкриті активності, куди залучаємо норвежців. Маємо свій рахунок, іноземці нам надають допомогу, а ми відсилаємо її в Україну на прифронтові території. Це речі, продукти, якісні ліхтарики для людей, що багато часу проводять без електрики в підвалах. Також допомагаємо своїми силами ЗСУ", – говорить Валентина.

За запитом жінки та інших активісток, місцева бібліотека поповнилась українською літературою. Крім цього, для норвежців організація зробила фотовиставку реальних світлин, які українці привезли з окупації. Та й взагалі одна з основних цілей "Ukrainsk Råd I Sarpsborg" – встановлення комунікації між норвежцями та українцями.

"Зараз готуємо вечір української культури, де наші діти зможуть представити пісні, музику й танці, щоб зібрати донати на допомогу для України. Для малечі та підлітків ми проводимо заняття з писанкарства, гуртки плетіння браслетів, щоб вони комунікували між собою. Коли діти бачаться, говорять однією мовою, то переживають дуже класні моменти. Заради цього варто все це робити", – розповідає жінка.

Також у 2022 році Валентина відвідала FemenCamp у Львові, який зібрав активних жінок-лідерок України, США, Австрії, Боснії та Герцеговини. Вони декілька днів обговорювали, що очікувати під час та після війни у питаннях рівноправ'я та гендерної рівності.

"Феміністка з Боснії та Герцеговини говорила про те, що часто через війну відбувається значний відкат раніше досягнутого. У суспільстві посилюється патріархальний лад, тому що війна завжди приносить маскулінність. Це було неприємно чути, і здавалось, що такого в Україні не станеться. Але сьогодні я бачу, що все ж збулося. Але ми маємо досвід інших країн, комунікуємо між собою, тому знаємо, що робити, аби максимально цього не допустити", – говорить Валентина. 

Валентина Ємельяненко відстоює Україну та інтереси її народу як активістка та дипломатка. Інші жінки, аби представляти свою батьківщину за кордоном, обирають різні шляхи. Власними громадськими та культурними проєктами, спортивними досягненнями вони вкорінюють в іноземців думку про те, що українки – сильні, освічені та творчі, а наша країна потребує підтримки. Далі згадуємо кілька історій відомих жінок з Дніпра та регіону, що представляють нашу країну закордоном.

 

Спортсменки, які принесли Україні перемоги на міжнародних змаганнях

Ім’я Ярослави Магучіх відоме у рідному Дніпрі. Нещодавно 22-річна спортсменка на Чемпіонаті світу в Будапешті стрибнула на 2,01 метра та отримала "золото". Це було її 12-е "золото" на основних міжнародних змаганнях і 20-е за все життя. Своє спортивне життя Ярослава почала з уроків карате, але те не припало їй до душі, тому зацікавилась легкою атлетикою: бігом з бар'єрами, стрибками у довжину і висоту. 

На чемпіонаті Європи з легкої атлетики серед юнацтва у 2018 році в угорському Дьєрі Ярослава взяла висоту 1,94 м, що стало рекордом юнацьких чемпіонатів Європи. З того часу спортсменка брала участь у Чемпіонатах України, Олімпійських іграх, Чемпіонатах Європи та світу та стала наймолодшою переможницею у історії Діамантової ліги. Отримала Орден княгині Ольги II та III ступенів за самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України.

Як повідомила Ганна Маляр, колишня заступниця міністра оборони, у своєму Фейсбук, Ярослава Магучіх – молодша сержантка ЗСУ.

34-річна Анна Рижикова з Дніпропетровщини – легкоатлетка, що спеціалізується в бігу на 400 метрів та на 400 метрів з бар’єрами. Раніше відома як чемпіонка Універсіади 2011 року. Отримала бронзову медаль на Олімпійських іграх у 2012 році. Рекордсменка України з естафетного бігу 4×400 метрів у приміщенні та з бігу на 400 метрів з бар'єрами.

Анна має 15 золотих медалей, з них 5 – на основних міжнародних виступах. Отримала Орден княгині Ольги II та III ступенів за самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України.

Анна Рижикова. Фото: Федерація легкої атлетики України

32-річна Марія Улітіна з Дніпра – українська бадмінтоністка. Майстерка спорту України міжнародного класу, чемпіонка України, учасниця Олімпійських ігор 2016 та 2021 року. Посіла 2 місце на командному Чемпіонаті Європи. Загалом отримала 4 золоті медалі. 

26-річна Євгенія Казбекова з Дніпра – скелелазка. Її родина – батьки та бабуся з дідусем – також були спортсменами, майстрами спорту міжнародного класу, чемпіонами СРСР, суддями чемпіонатів України.

Євгенія – багаторазова чемпіонка України зі скелелазіння, юніорська чемпіонка світу із лазіння на трудність. У віці 11 років стала першою дівчинкою у світі, яка подолала маршрут складності 8a (за французькою системою, 8 рівень складності – з 9). Учасниця Кубку світу.

Євгенія Казбекова. Фото: 4sport.ua

Художниці та співачки з Дніпропетровщини, які відстоюють Україну мистецтвом

34-річна Люся Іванова з Дніпра – художниця у жанрі фігуративного живопису, вважається представницею дніпровської школи живопису. Слон, що кричить посеред зоопарку, динозавр, що пливе доісторичним минулим, купання орхідеї у ванній – ось що малює мисткиня. 

Вона мала 30 виставок в Україні, була кураторкою резиденції в дніпровській галереї "Артсвіт", мала дві персональні проєкти. Брала участь у спільному проєкті ритейлера Intertop, Олімпійського Комітету та Національного художнього музею у створенні колекції футболок, присвячених Олімпіаді в Токіо.

Учасниця Фестивалю молодих українських художників, Бієнале молодого мистецтва, постійна учасниця міжнародного лендарт симпозіуму в Могриці. У 2023 році у Відні у Kahan Art Space проводила виставку своїх картин "Третій син".

37-річна Анна Звягінцева з Дніпра – українська художниця та членкиня кураторської групи "Худрада". У 2015 році Анна стала лауреаткою Спеціальної премії PinchukArtCentre, у 2017 її фіналісткою, а у 2018 – здобула перемогу.

Зараз її виставки проходять у Нідерландах, Португалії, Румунії, Польщі та інших країнах. Багато її мистецьких творів присвячені війні росії проти України.

Чоловік Анни – військовий медик, на своїй сторінці вона збирає для нього кошти.

Фото: Анна Звягінцева "Таке саме волосся", 2022. "Surface Encounters", Galeria Municipal do Porto, Порто, Португалія

37-річна Злата Огнєвіч з Кривого Рогу (але документи оформили за місцем служби батька, у Мурманську) – українська співачка та політикиня, заслужена артистка АР Крим з 2013 року за 3 місце на "Євробачення-2013". Нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.

Виступала як спеціальна гостя на міжнародному конкурсі "Слов'янський базар" у Вітебську.

Восени 2011 року Злата Огнєвіч представила Україну на Першому Міжнародному конкурсі молодих виконавців, що проходив у рамках фестивалю "Crimea Music Fest" у Ялті, де завоювала Першу премію та приз журналістських симпатій "Зоряний коник".

Поділитися: